Став нижчим на 4 сантиметри і втратив 32 кілограми: волинянин розповів про 36 місяців полону (відео)

Неділя, 27 квітня 2025, 20:49

Взимку з російського полону звільнили 150 українців. Серед них був 57-річний військовий Микола Мельник із села Датинь Ковельського району. Захисник з 2020 року служив за контрактом в 14-й окремій механізованій бригаді.

У полон волинянин потрапив в березні 2022 року під час боїв на Київщині, пише Суспільне.

Зараз боєць проходить реабілітацію в обласному госпіталі ветеранів війни.

centerЗвільнений з полону волинянин Микола Мельник у госпіталі

Боїв на Київщині й полон

У 14 бригаді Микола Мельник служив у ремонтному взводі. До повномасштабної війни був на Луганщині, згодом бригада потрапила на ротацію на Рівненський полігон. Звідки військові у перший день вторгнення рушили на Житомирщину.

«Потім наш батальйон стояв під Бородянкою Київської області. О пів на другу ночі 16 березня ми виїхали на трасу Житомир-Київ. Тільки в’їхали в Макарівський район – колона зупинилася... і закрилася мишоловка. Ми всі були під прицілом і нас зв’язали та закинули в машину», – пригадує волинянин.

Спершу Миколу Мельника і його побратимів повезли у Брянське СІЗО, згодом перевели у тюрму в Тульській області, ще за день – у Володимирську колонію. У полоні над військовими, говорить боєць, знущалися і били.

«У мене зріст був 174, а вони зробили 170. До полону я важив майже сто кілограмів, а вийшов на обмін – 68 кілограмів. Одні кості були», – ділиться боєць.

36 місяців полону

Чоловік говорить, окрім побоїв полонені страждали від нестачі їжі: порції були мізерними, а раціон одноманітним. Як покарання, могли позбавити вечері. Іноді українським військовим доводилося тамувати голод тим, що знайдуть у камері:

«На перше подивишся – одна вода. Бувало, що лаврові листки їли, зубну пасту їли, щоб не так їсти хотілося, давали ту мойву, а там одні кості».

centerУ російському полоні чоловік провів майже три роки

За час перебування у Володимирській колонії Микола поміняв п'ять камер. У кожній тримали по 16 людей.

«Там була камера №32. Там проводили допити. Це жахіття було: крики, ґвалти, вбивали, мордували... Я читав постійно святе Євангеліє. Дехто говорив: «Немає того Бога». А я кажу: «Є, він є, моліться».

Довгоочікуваний обмін

Після тривалого полону про обмін Микола дізнався, коли його та ще кількох бійців вивели з камери й наказали роздягнутися.

«Нас вивели з камери в коридор і почали одягати від трусів до майки у військову нашу форму і вже ми зрозуміли, що нас готують на обмін, – пригадує військовий. – До нас з третього барака привели п’ятьох чоловіків і потім ще одного, мало бути 22 людини на обмін, але вісім відсіяли, не повезло їм...»

Микола Мельник зараз лікується у госпіталі

Разом із Миколою 5 лютого в Україну повернулися 150 захисників.

«Не вірилося, поки вже не приїхали українські журналісти. Вже тут мені не страшно вмерти, я вже вдома, сім’я діждалася мене», – додав захисник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: