Луцьк, книжки і кафешки

У Луцьку є чимало барів, ресторанів, кафе і т. д., але хороших закладів харчування з якоюсь "родзинкою" і без сюрпризів у вигляді надщербленого посуду, несвіжих овочів, підгорілої піци, тарганів на кухні чи хамовитої офіціантки дуже мало.

Однак все ж таки одноманітних, нічим непомітних кафешок, де є все: від скислої піци до незграбного персоналу – їх все ж більше, і зараз чи не на кожному кроці.

Тому насторожив допис журналістки Аріни Крапки у facebook про те, що на місці книжкового магазину хочуть зробити ще одне кафе, і я підозрюю, якщо це станеться, то це буде ще однією кафешкою без будь-якої фантазії з тими ж самими, що і в інших, меблями, тією ж музикою та ідентичним меню, в якому вам не запропонують нічого нового.

Напевно, владці думають, що лучанам треба більше пити, аніж читати, бо читати – це розвиватись і думати, а думати – це аналізувати і діяти. Інакше, як пояснити таку величезну кількість різного роду закладів харчування, де майже в усіх розливають алкогольні напої. І толку з тієї заборони продажу спиртного у "ларьках" після 22 години (яких містом натицяно не менше), якщо на кожному кроці є "розливайки".

І як з такими одноманітними закладами харчування можна здивувати чи й взагалі зробити так, щоби турист кожного разу приїжджав та зупинявся саме в цьому кафе чи ресторані? Наприклад, так як їздять у львівську "Криївку". Чому підприємці вважають, що якщо поставити три столики, одну барну стійку, повісити плазмовий телевізор і придумати нехитре меню, люди бігом кинуться в цей "оригінальний" заклад, де бармен, він же офіціант, буде нести тобі (єдиному клієнту в залі!!!) чай 35 хвилин. До того ж такий самий чай можна попити в кав'ярні навпроти.

Особисто я нещодавно зайшла в одне з таких кафе, до речі, теж в центрі міста, побачивши меню, подумала "навіщо було сюди, якщо в кав'ярні біля роботи є все, тільки трохи з іншими назвами". Проте вирішила лишитись, але замість того, щоби хотілось з'їсти, з меню довелось замовляти те, що у них було, і ледь не померти з голоду, коли мені (єдиному відвідувачу в їхній кафешці) несли замовлення півгодини. Тоді питання: навіщо відкривати двухсотий заклад харчування, ідентичний попереднім 199 закладам у місті, де немає офіціантів, половини страв з меню, а музика типу "лаундж", яка має розслабляти, дратує, бо занадто голосно.

Як на мене, якщо і відкривати щось нове, а особливо в центрі, то це має бути якесь незвичайне арт-кафе чи ресторація з оригінальним меню, а не те, що маємо. А так, швидше за все, і оригінального закладу не буде і на одну книгарню в Луцьку може стати менше ( а їх і так не багато).

Тому повторюсь, що одноманітних (ще й неякісних) закладів харчування у місті більше ніж достатньо, а книжок забагато не буває, друзі!