Сумує за жінками і грибами: боєць волинської «сотки» розповів про особистий рекорд (фото)
Пан Анатолій на псевдо «Агроном» служить у протитанковому взводі 2 механізованого батальйону волинської 100 ОМБр на посаді старшого оператора ПТРК.
Про захисника розповідають на фейсбук-сторінці 100 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ.
Родом боєць із села Бруховичі, що у Ковельському районі Волинської області.
Після закінчення середньої школи юний Анатолій вступив на навчання до Горохівського радгоспу-технікуму (нині – Горохівський фаховий коледж ЛНУП). Найяскравіший спогад тих часів – мітинг Народного руху України у Горохові, на якому В’ячеслав Чорновіл подарував студентам синьо-жовтий прапор.
«Тієї ж ночі ми вивісили стяг на гуртожитку – попри те, що часи були ще «радянськими», – з усмішкою згадує події буремної юності пан Анатолій. – На ранок переполох був на увесь Горохів!»
За тодішньою «традицією» навчання довелося перервати на період строкової служби.
«Мобілізували мене ще за часів СРСР, а на «дембель» вже ішов з лав Збройних сил України. Служив у сонячному Криму – в береговій охороні морської піхоти, – розповідає боєць «Сталевої сотки». – Неодмінно туди повернуся! Бо Крим – це невід’ємна частина Україна! І хай ідуть в д**у усі, хто намагатиметься переконати нас у чомусь іншому!»
Після демобілізації і закінчення навчання у технікумі Анатолій працював агрономом (звідтіля й позивний) в місцевих агрофірмах. А згодом разом зі старшим братом Миколою взявся за розбудову власної сімейної ферми.
«Обробляв землю – маю трактор з повним набором додаткового обладнання. Тримав п’ять корів, нині лишилося три. Навіть коня мав: не для роботи – для душі», – з ледь відчутною ностальгією розповідає «Агроном».
У 2015-2016 роках Анатолій брав участь в АТО в лавах 14 ОМБр імені князя Романа Великого.
А 24 лютого 2022 року – не на хвильку не задумуючись – знову став на захист України, тепер уже в лавах 100 бригади.
Понад рік у Серебрянському лісі, бої на Покровському напрямку, а нині – битва за Торецьк. Тож бойового досвіду в «Агронома» стільки, що вже й трохи забагато, як на одну людину.
«Прекрасно розумію, що нам ще доведеться поборотися з ординцями. Їм муляє сам факт існування України – адже це унеможливлює існування російської імперії. Без нас у них немає історії – бо й зроблені вони із зовсім іншого тіста, аніж ми, – мудро розмірковує пан Анатолій. – Наш козир – ми на своїй землі. І внутрішній стрижень у нас міцніший. А ще ми – творчі люди, а без цього на полі бою просто ніяк».
Про свої «цивільні» захоплення, за якими найбільше сумує на фронті, «Агроном» розповідає напівжартома.
«Ну, найбільше захоплення – то жінки! А ще кортить нарешті піти до нашого незрівнянного волинського лісу по гриби – дуже вже мені до вподоби оте тихе полювання! Мій особистий рекорд – 15 правдивих («білих грибів», або ж «боровиків») на одній галявині!» – розповідає захисник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.