Закулісся театру ляльок: волинян запрошують на захоплюючу екскурсію (фото)
У Волинському театрі ляльок у березні – екватор 49-го театрального сезону, який проходить під гаслом «Відкриваємо нові світи».
21 березня з нагоди Міжнародного дня театрів ляльок для всіх глядачів відкривають «галактику закулісся» лялькарів. Впродовж останніх двох років у театрі на постійній основі є можливість придбати екскурсію та майстер-клас. Багато глядачів, як дорослих, так і дітей, дізналися історію будівлі та створення трупи лялькарів, побачили, як створюються декорації та чим професійні ігрові ляльки відрізняються від звичайних іграшок.
Про це сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» розповіли в театрі.
Проте перші екскурсії театром почалися ще близько 10 років тому. Їх проводили люди, які безмежно любили мистецтво, і ця любов триває досі.
Директор театру Вадим Хаїнський ділиться спогадами:
«Був час коли я працював актором у театрі ляльок, тоді кожен день приносив мені якусь таку щиру та неповторну частинку дива. Одного разу Данило Андрійович Поштарук подарував мені книгу «Творці дива», аби я дізнався більше про яскраву історією театру та його багатолітній досвід. Перечитуючи не раз, вона завжди була на очах, лежала на моєму гримувальному столику, нагадуючи, що ми є творці дива, і що «немає в Луцьку такого місця, куди так поспішають діти…». З тих часів і дотепер я твердо усвідомив і знаю, що кожна лялька розповідає свою унікальну історію, а кожен вихід акторів на сцену сповнений поваги до тих, хто творить цю магію. Адже театр це більше, ніж просто місце роботи – це живий організм, сповнений людяності, турботи та невидимої, але відчутної відданості кожного, хто служить мистецтву.
В роки мого акторства екскурсії театром відбувались вкрай рідко, тож кожна з них ставала справжнім святом і можливістю дізнатися щось нове. Але все ж істинні таємниці театру свято береглися: магія театрального дійства повинна була залишитися недоторканою, а його секрети – прихованими від очей звичайних глядачів. Проте іноді, уже покійна Валентина Савош, помічниця режисера, тишком відкривала для дітей двері в закулісся. Вона вела їх у майстерню – туди, де створюється театрально-художнє диво (ляльки, декорації, реквізит). Валентина Іванівна розповідала про театр з такою любов'ю, що її голос сам по собі здавався чарівним. Кожна екскурсія ставала не просто розповіддю, а справжнім дійством, що назавжди закарбовувалось у пам'яті. Вона щоразу вигадувала для дітей щось особливе. То розважала їх грою, то приносила оберемок ляльок чи елементів костюмів, з якими діти в ту ж мить починали розігрувати сюжети народних казок, бавились з таким захватом і емоціями, що годі було й спинити. А іноді Валентина Іванівна й сама на мить перевтілювалась – одягала кумедний капелюх мишки й розповідала історії від її імені. Це заворожувало дітей, надихало найбільш сором'язливих на гру. І тоді все довкола перетворилось на чарівний світ казки, де кожен мав свою цікаву й незабутню роль. Валентина Іванівна була не лише чарівницею, а й водночас мудрою наставницею, людиною котра нікого не лишала байдужим. Вона вміло поєднувала доброзичливу суворість із теплотою, ненав’язливо вчила дітей правилам поведінки в театрі, допомогла усвідомити, що театр – це не лише розвага, а й певна відповідальність, пов’язана з важливістю мистецтва та культури в нашому житті. Вона, мов справжня хранителька театральних таємниць, відкривала завісу цього особливого світу лише настільки, наскільки це було потрібно, щоб розпалити в маленьких серцях віру в чудеса. Спостерігаючи за Валентиною Іванівною, я розумів як важливо зберегти магію театру – ту невидиму силу, що робить кожну виставу особливою і неповторною. Її постать назавжди залишитися в моїх спогадах як людини, яка з неабиякою ніжністю, теплом та турботою відкривала дітям двері у казку. Щосуботи та неділі саме її голос урочисто і щиро лунав у залі, оголошуючи початок вистави, тому всі знали й впізнавали її.
Ці щемливі моменти завжди нагадують, що служити театру – це ремесло, це справжнє покликання, це служіння життю і вірі в диво».
Традиція проводити екскурсії в театрі ляльок залишилася й до сьогодні. Надалі їх проводила глядачам провідна майстриня сцени Світлана Стасюк. Вона вміє закцентувати на найцікавішому. Завдяки її майстерності кожна мандрівка театром перетворюється на захопливу подорож, де гості можуть доторкнутися до мистецтва.
На сьогодні ініціативу проводити екскурсії та майстер-класи підхопило нове покоління волинських лялькарів. І вже частіше гості можуть побачити в ролі оповідачів Вадима Хаїнського, Олесю Іщук та Катерину Лавринець. До приходу гостей готуються відповідально й ретельно, впродовж декількох днів узгоджують план мандрівки театром, розподіляють ролі та готують ляльки. Вони продумують, як зробити подорож захопливою та пізнавальною, додають інтерактивні моменти, щоб гості могли не лише слухати, а й брати активну участь. Глядачі мають можливість побачити, як народжуються вистави, відчути атмосферу закулісся та навіть спробувати оживити ляльку власноруч. Саме завдяки такій відданості та творчому підходу кожен відвідувач виходить із театру сповнений яскравих вражень і захоплення магією лялькового мистецтва.
У театрі запрошуємо на гостину, аби відчути магію театру ляльок та завітати туди, де стороннім вхід заборонено.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.