«Я – проти ректороцентризму», – кандидатка на посаду очільника ВНУ ім. Лесі Українки заінтригувала програмою

Наталія Павліха – українська освітянка, дослідниця та науковиця, яка зробила вагомий внесок у розвиток вищої освіти та науки в Україні. Професорка має уже понад 30 років роботи у вищій освіті, з яких 15 – присвятила управлінській діяльності у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

А здобутки за цей час чималі: від заснування наукової школи з економіки сталого розвитку і до координації проєктів напряму Жана Моне в рамках Програми Еразмус+. Що ж, як бачимо, не дарма пані Наталія має постійне місце в рейтингу топ-10 викладачів вишу.

А напередодні виборів на посаду ректора ВНУ ім. Лесі Українки журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» поспілкувалися з кандидаткою і розпитали, як вирішуватиме проблеми навчального закладу (яких за роки накопичилося чимало), а також яким буде її шлях у випадку перемоги на виборах.

– Як ви гадаєте, чи змінився ВНУ за останні роки? Якщо так, то як?

– Волинський національний університет імені Лесі Українки, як і вся країна, переживає непрості часи. Війна, пандемія та економічні виклики суттєво вплинули на його діяльність.

Викладачі, студенти та співробітники університету докладають значних зусиль, щоб підтримувати освітній процес, наукові дослідження та міжнародну співпрацю. Попри труднощі, університету вдалося розширити конкурентоздатні освітні програми, розвинути медично-реабілітаційний напрямок, укласти нові міжнародні угоди, запровадити елементи дуальної освіти, адаптуватися до нових викликів дистанційної освіти.

Усі позитивні зміни, які ми бачимо останніми роками, – це результат щоденної самовідданої праці викладачів, науковців, адміністративного персоналу, які є справжніми патріотами свого університету. Це люди нашого Університету, які, незважаючи на виклики сьогодення, беруть на себе відповідальність, шукають нові можливості, витрачають свій час на розвиток науки та оновлення освітніх програм, підтримують студентів та рухають університет уперед.

Викладачі, студенти, адміністрація активно допомагають Збройним Силам України, організовуючи збір гуманітарної допомоги, забезпечення необхідним фронтових підрозділів. Волонтерські рухи та благодійна діяльність стали невід’ємною частиною університетської спільноти, що демонструє високу громадянську відповідальність та патріотизм кожного.

– Які найбільш гострі проблеми наразі бачите?

– Головне, що мене як професора непокоїть – це умови, в яких працюють викладачі та навчаються студенти. Ми часто чуємо про рейтингові досягнення нашого університету, але рідко говоримо про труднощі.

Багато викладачів працюють за мізерну зарплату, виконують величезне додаткове навантаження – підготовка до акредитації освітніх програм, профорієнтаційна, промоційна, виховна робота. Але вони часто стикаються з бюрократією, браком ресурсів і відсутністю реальних стимулів для мотивації.

Щодо студентів – їхній голос в університеті має звучати гучніше. Вони заслуговують на якісну освіту, комфортні умови навчання, безпечне середовище. Війна внесла свої корективи, але навіть зараз ми повинні робити все можливе, щоб студенти відчували підтримку університету. А підтримки, на жаль, іноді бракує. Наприклад, багато студентів опинилися у складних фінансових умовах, але університет не запровадив достатніх програм підтримки та допомоги.

Не можна ігнорувати серйозні проблеми, які залишаються невирішеними. Це – зниження якості освіти через нестачу ресурсів, відірваність теоретичних знань від практичних навичок, відсутність належних умов для комфортного та безпечного навчання. В університеті недостатньо облаштовані укриття; існує потреба у – модернізації навчальних корпусів, гуртожитків, бібліотеки; створенні коворкінг-просторів. Ігнорується розвиток наукових шкіл. Задля виконання контрактних та рейтингових умов викладачі мають складнощі з публікацією у дороговартісних міжнародних рейтингових журналах.

Надмірною є централізація прийняття рішень, тому необхідно налагодити ефективну комунікацію між керівництвом та академічною спільнотою, залучити студентів і викладачів до процесу ухвалення рішень. Час змінити підхід до управління. Я - проти ректороцентризму, коли всі рішення замикаються лише на одному кабінеті, а вчена рада перетворюється на формальний орган, який просто погоджує рішення. Ректор - не автократ, а лідер. Університет - це команда, а не піраміда.

ВНУ імені Лесі Українки має великий потенціал завдяки своєму людському капіталу – креативним студентам, кваліфікованим викладачам, професійному адміністративному персоналу. Але для його реалізації необхідні системні стратегічні рішення.

– Проблеми підсвітили. А як ви плануєте їх вирішувати?

– Пріоритетом нашої програми є турбота про людей та створення комфортного, інноваційного середовища, де кожен працівник і студент відчуває підтримку та мотивацію. Як фахівець із проєктного менеджменту, я розумію важливість чіткої стратегії, ефективного планування та злагодженої роботи команди. Реалізація цього завдання базується на стратегічному управлінні, проєктному підході, впровадженні цифрових технологій.

Першочерговим завданням є забезпечення добробуту працівників університету, підвищення статусу та іміджу викладача, надання підтримки. Для цього необхідно розробити програми підвищення кваліфікації, створити систему менторства для молодих викладачів. Мотивація має будуватися на принципах довіри та партнерства, а не на адміністративному тиску чи страху.

Пропоную комплексний підхід до покращення умов праці, що включає гарантування гідної оплати праці, перегляд системи надбавок за досягнення, запровадження соціальних гарантій. Крім того, необхідно модернізувати робочі місця, забезпечити викладачів сучасною технікою, а також оптимізувати графік, що дозволить уникати перевантаження. Особливу увагу слід приділити стратегічному плануванню навчального процесу.

Ключовим аспектом ефективної мотивації є налагодження відкритого діалогу між викладачами та адміністрацією університету. Регулярні зустрічі, стратегічні сесії та спільне прийняття рішень сприятимуть створенню атмосфери співпраці та довіри. Пропонуємо зміцнити партнерство між факультетами і кафедрами через встановлення етичних правил та запровадження міждисциплінарних освітніх програм.

Освіта має бути інноваційною та персоналізованою. Для цього необхідно розробити гнучкі навчальні програми, адаптовані до потреб студентів, впровадити цифрові технології, забезпечити практичну орієнтованість навчання, активно розвивати міжнародні обміни та стартапи.

Плануємо створити комфортний університетський простір, який включатиме модернізовані аудиторії, лабораторії та бібліотеку, що відповідатиме міжнародним стандартам. Вкрай важливим є забезпечення безперебійного Wi-Fi покриття на всій території університету. Планується створення сучасних просторів для навчання та відпочинку студентів, облаштування студентських гуртожитків та укриття, а також реконструкція спортивно-оздоровчої бази й створення рекреаційно-реабілітаційного центру.

Створимо сучасну мережу університетських закладів харчування з комфортним обслуговуванням, прозорим відбором надавачів послуг та власним брендом. Відкриємо університетську поліклініку, де прийом будуть вести співробітники та студенти-практиканти медичного факультету.

Вважаємо за необхідне розпочати цифрову трансформацію в університеті. Вона передбачає мінімізацію паперового документообігу, використання цифрових підписів для затвердження документів, а також розробки єдиного порталу для студентів і викладачів, що надасть доступ до розкладів, навчальних матеріалів, оцінок та адміністративних послуг. Пропонуємо автоматизувати планування занять та розкладів з використанням штучного інтелекту, а також запровадити концепцію «смарт-кампусу», яка вже реалізована в багатьох університетах світу.

Розробка мобільного додатку для інтеграції всіх сервісів університету – розкладу, бронювання аудиторій, навігації, оплати послуг – дозволяє значно підвищити зручність для студентів і викладачів. Також оснащення аудиторій сучасним обладнанням для гібридного навчання є важливим кроком у розвитку цифрової освіти, особливо з огляду на необхідність поєднання офлайн- і онлайн-форматів. Головними викликами реалізації цієї концепції є фінансування, технічне забезпечення та ефективне управління даними. Однак, за умови залучення партнерів (IT-компаній, донорських програм), її впровадження є цілком можливим та перспективним.

Університет має бути не лише місцем навчання, а й живої комунікації та підтримки громадських ініціатив, ініціації благодійних проєктів. Особливу увагу приділятимемо підтримці ветеранів, військовослужбовців та їхніх сімей. Університет може організовувати програми адаптації та реабілітації для тих, хто повернувся з фронту, пропонувати стипендії та спеціальні освітні програми для них і членів їхніх сімей. Також важливо вшанувати пам’ять загиблих воїнів – створювати меморіальні заходи, стипендії та підтримувати їхні родини.

Варто зазначити, що протягом останніх півтора року я запропонувала ректорату створити Центр ветеранського розвитку, який би став платформою для реінтеграції ветеранів, військовослужбовців та їх родин. Прикро, що моя ініціатива не отримала тоді підтримки. Наразі в цьому напрямку в університеті робиться недостатньо роботи, хоча потреба в таких заходах зростає. Мій досвід громадського діяча показує, що для ефективної роботи волонтерських та благодійних ініціатив університету необхідно забезпечити інституційну підтримку, зокрема залучати партнерів, створювати грантові програми тощо.

Пропоную зробити університет екологічно відповідальним та інклюзивним через озеленення території, створення зон відпочинку, впровадження енергоефективних технологій, встановлення сонячних панелей і смарт-систем освітлення. Важливим напрямом є також забезпечення доступності для людей з інвалідністю шляхом облаштування пандусів, ліфтів, адаптації інфраструктури та запровадження інклюзивних освітніх програм. Ці заходи зроблять наш університет комфортним і зручним для всіх. Також необхідно раціонально використовувати земельні ресурси університету.

Звертаю увагу на розбудову нової економічної моделі університету через диверсифікацію джерел фінансування, фінансову децентралізацію, залучення інвестицій та розширення співпраці з бізнесом, громадським сектором і міжнародними партнерами. Це дозволить університету стати фінансово стабільним і відкритим до нових можливостей розвитку.

Ініціюємо роботу проєктного офісу в університеті для координації наукових, освітніх і інфраструктурних ініціатив, допомоги викладачам і студентам в проєктній діяльності, залучення додаткового фінансування. Організуємо надання редакційно-поліграфічних і дизайнерських послуг.

Стимулюватиме розвиток партнерства з бізнесом, громадським сектором, органами місцевого самоврядування та випускниками через удосконалення дуальної освіти, запровадження сертифікаційних курсів, грантових програм і хакатонів, прозоре управління спільними ініціативами, а також створення платформи для залучення випускників до життя університету. Працюватимемо над розширенням міжнародної співпраці через укладання нових партнерств, участь у грантових програмах, мовну підготовку викладачів, інтеграцію в міжнародні рейтинги та підтримку інноваційних проєктів.

Університет зміцнюватиме свій вплив на інтелектуальний, культурний та економічний розвиток регіону через зв’язок із постаттю Лесі Українки, організацію культурно-освітніх подій, розвиток стартапів і наукових проєктів, а також запуск кампанії #ІнтелектВолині, роботу університетських музеїв, фестивалю «Лесині дні науки та культури» та співпрацю з громадами і бізнесом.

– ТОП-5 цілей у роботі згідно з програмою?

• – Плекати середовище, де люди є найбільшою цінністю, а кожен викладач, студент і працівник відчуває підтримку, натхнення та можливості для самореалізації, формуючи простір знань, інновацій і гармонійного співіснування.
• Забезпечити якісну освіту та стимулювати інноваційні процеси, за будь-яких обставин, адаптуючи навчальні процеси та наукову діяльність до сучасних викликів, використовуючи сучасні методики, технології та партнерство зі стейкхолдерами.
• Стати відкритим мультикультурним центром, інтегрованим у світовий освітній та науковий простір, розвиваючи програми академічної мобільності, співпрацюючи з міжнародними науковими спільнотами та провідними університетами.
• Виховувати нове покоління лідерів та стати центром збереження української ідентичності, формування національної свідомості та активної громадянської позиції, сприяючи розвитку патріотичних цінностей, національної єдності та соціальної відповідальності.
• Зміцнювати довіру через чесний діалог зі студентами, викладачами та суспільством, формуючи культуру взаємоповаги та партнерства на принципах доброчесності, відповідальності та відкритості, забезпечуючи прозорість управління, дотримання високих етичних стандартів.

– За що у першу чергу будете братися у разі перемоги?

– Насамперед проведу комплексний аудит, щоб об’єктивно оцінити стан університету: що працює ефективно, що потребує вдосконалення, а що тримається лише на ентузіазмі. Далі ініціюю відкритий діалог із університетською спільнотою для спільного напрацювання стратегічного плану, який буде не просто документом, а реальним інструментом змін. Також розробимо чітку дорожню карту з конкретними пріоритетами на коротко- та довгострокову перспективу. Запроваджу оперативні заходи для стабілізації та розвитку університету - підтримку викладачів та студентів в умовах війни, щодо фінансової стабільності університету.

Мене колеги запитували про команду – її формуватимемо поступово, залучаючи однодумців, які поділяють цінності та бачення розвитку університету, та обираючи професійних, відповідальних і вмотивованих фахівців для ефективної реалізації реформ. Паралельно активно працюватимемо над зміцненням партнерств, розширюючи співпрацю з бізнесом, державними установами та міжнародними організаціями для сталого розвитку університету.

– Зарплати молодих науковців. Ні для кого не секрет, що вони, відверто кажучи, мізерні. Яке ваше бачення розв’язання цієї проблеми і шляхи залучення молодих кадрів?

– Низькі зарплати молодих науковців – це виклик, який стримує розвиток університету та науки загалом. Без гідної оплати праці складно мотивувати молодь залишатися в академічному середовищі, працювати над дослідженнями, публікуватися та розвивати наукові школи. Проте існують реальні шляхи вирішення цієї проблеми, і їх потрібно впроваджувати комплексно.

Перш за все, варто створити спеціальний фонд підтримки науковців. Він має покривати фінансування публікацій у дороговартісних міжнародних журналах, доступ до платних наукових ресурсів. Це дозволить вченим не лише отримувати фінансову підтримку, а й активно публікувати свої роботи у високорейтингових виданнях (Scopus Q1, Q2). Важливо запровадити систему додаткових фінансових стимулів для тих, хто робить вагомий внесок у науку та підвищує рейтинг університету на міжнародному рівні.

Сучасний університет має навчати молодих науковців не лише досліджувати, а й залучати фінансування на свої проєкти. Грантова та проєктна діяльність – це важливий інструмент підвищення доходів науковців. Молоді вчені можуть реалізовувати дослідницькі, інноваційні, соціальні та міждисциплінарні проєкти, що фінансуються міжнародними організаціями, державними фондами чи приватним сектором.

Важливо не лише надавати доступ до таких можливостей, а й навчати ефективному залученню ресурсів, промоції наукового продукту та комунікації з грантодавцями і партнерами. Університет має бути активним у розвитку освітніх курсів з проєктного менеджменту для науковців, а також сприяти створенню середовища, де молоді вчені зможуть отримати менторську підтримку у написанні грантових заявок.

Науковці повинні мати рівний доступ до участі у міжнародних конференціях, форумах, воркшопах та програмах обміну. Це можна зробити через грантову підтримку, прозорий конкурсний відбір і співпрацю з міжнародними фондами. Важливим кроком стане популяризація наукових шкіл університету, залучення іноземних експертів до спільних проєктів та організація власних масштабних конференцій і заходів. Слід відновити в університеті роботу відділу аспірантури та посилити докторські школи.

Ще одним важливим напрямком є університетський інноваційний хаб. Молоді науковці часто генерують ідеї, які можуть мати прикладне значення, але не завжди знають, як їх реалізувати.

Вирішити питання зарплат без залучення додаткового фінансування буде складно. Тому університет має активно працювати з міжнародними грантовими програмами, такими як Horizon Europe, Erasmus+, USAID. Розвиватимемо ендовмент-фонд університету – для підтримки науки, освіти та інфраструктури. Співпраця з бізнесом, державними установами та міжнародними організаціями також допоможе залучати фінансування для молодих науковців.

– Гуртожитки. Побори. Ремонти. Що скажете про це?

– Життя в гуртожитку – це важливий етап студентського досвіду, але сьогодні для багатьох воно асоціюється з побутовими труднощами, нестачею місць, проблемами з умовами проживання та, на жаль, непрозорими схемами збору коштів на ремонти. Якщо ми хочемо створити сучасний, комфортний та відкритий університет, ситуацію потрібно змінювати системно.

Перше – якісні умови проживання. Потрібна реконструкція та модернізація гуртожитків, яка передбачатиме не просто косметичний ремонт, а оновлення інженерних мереж, поліпшення санітарних умов, утеплення, встановлення якісних меблів та необхідного обладнання. Кожен гуртожиток має бути місцем, де студенти можуть не лише жити, а й комфортно навчатися та відпочивати. Тому важливо облаштувати зони для навчання, відпочинку, коворкінги, кухні з якісним обладнанням та місця для занять спортом.

Друге – прозорість у фінансових питаннях. Побори та непрозоре управління коштами, які студенти здають на ремонти, повинні залишитися в минулому. Запровадимо чіткий механізм фінансової прозорості: студенти та їхні батьки повинні мати доступ до інформації, куди йдуть кошти, які сплачуються за проживання та ремонти. Жодних «зборів» без документального підтвердження та офіційного контролю!

Третє – безпека та якість управління гуртожитками. Облаштування укриттів, оснащення гуртожитків сучасними системами відеоспостереження, електронного доступу та пожежної безпеки стане пріоритетом. Окрім того, потрібно провести перегляд та вдосконалення роботи комендатур, аби студенти не відчували бюрократичного тиску, а навпаки – мали адміністрацію, яка допомагає, а не створює проблеми.

Студентські гуртожитки – це не просто місце проживання, це частина академічного життя. Якщо ми хочемо, щоб наш університет став дійсно сучасним та комфортним для студентів, потрібно не латати проблеми, а створювати нову систему, в якій прозорість, якість і повага до студента будуть на першому місці.

– Як гадаєте, чому на третьому році повномасштабки у гуртожитках і корпусах немає укриттів?

– Третій рік повномасштабної війни, третій рік повітряних тривог, а в корпусах і гуртожитках досі немає належно облаштованих укриттів. Чому? Відповіді можуть бути різні: нестача фінансування, бюрократія, затягнуті процедури. Але насправді є лише одна правильна відповідь – це питання першочергове, і його потрібно вирішувати негайно.

Безпека студентів, викладачів і працівників університету не може бути другорядною. Тому необхідно провести аудит приміщень, щоб визначити, які зони можна адаптувати під укриття, що потребує реконструкції, а де їх потрібно облаштовувати з нуля. Далі – залучення фінансування: міжнародні гранти, державні програми, партнерські ініціативи. Але найголовніше – прозоре управління цим процесом, чіткий план реалізації з конкретними термінами та відповідальними особами.

Укриття не повинні бути просто підвалами, куди спускаються під час тривоги. Це мають бути безпечні, облаштовані простори з доступом до води, зв’язку, базового комфорту, а також можливістю продовжувати навчальний процес. Університет має бути місцем, де студенти та викладачі можуть навчатися та працювати без страху. Відкладати це питання далі – означає нехтувати безпекою тих, хто щодня навчається і працює тут. Якщо на третьому році війни укриттів досі немає – це сигнал, що потрібно змінювати підхід, і ми його змінимо.

– Наскільки раціонально мати медичний факультет у, здавалось би, зовсім не медичному університеті? Чимало ресурсів влито, проте є недобір. Що думаєте з цього приводу?

– Запровадження медичного факультету в університеті, який традиційно не був медичним, – це стратегічний крок, продиктований реаліями часу. В умовах війни та післявоєнної відбудови країна відчуває гостру потребу в медичних, реабілітаційних і психологічних фахівцях. Реабілітаційна медицина, фізіотерапія, медична психологія, ерготерапія, лабораторна діагностика – це ті напрямки, які стають критично важливими для суспільства, і саме університет має прагнути забезпечити якісну підготовку цих спеціалістів.

Однак для ефективного навчання майбутніх медичних і реабілітаційних фахівців необхідно створити сучасні симуляційні центри, де студенти зможуть відпрацьовувати навички на високотехнологічних манекенах та симуляторах, перш ніж працювати з реальними пацієнтами. Такий підхід забезпечить високу якість підготовки і зробить навчання більш практикоорієнтованим, що є ключовою вимогою сучасної медичної освіти.

Звісно, запуск такого напряму потребує значних інвестицій, але важливо дивитися не лише на поточну ситуацію з набором, а й на довгострокові перспективи. Низький конкурс сьогодні – це виклик, який потрібно вирішувати через активну промоцію спеціальностей, вдосконалення навчальних програм, партнерство з лікарнями та реабілітаційними центрами, залучення міжнародних грантів та спонсорських коштів.

Пропоную реалізувати ці зміни за рахунок проєктного фінансування та залучення спонсорів, що дозволить модернізувати навчальні лабораторії, створити сучасні симуляційні центри та забезпечити студентів необхідними ресурсами без навантаження на бюджет університету. Для цього необхідно активніше працювати з міжнародними фондами, грантовими програмами, благодійними ініціативами та соціально відповідальним бізнесом, які готові інвестувати у розвиток медичної освіти.

Крім того, особливу увагу слід приділити розвитку медичної психології та її ліцензуванню, адже психологічна підтримка та реабілітація – одна з найзатребуваніших сфер в умовах війни. Співпраця з міжнародними фондами, військовими шпиталями, гуманітарними місіями допоможе посилити цей напрям і зробити його більш привабливим для вступників.

Разом із тим, розвиток університету має бути збалансованим. Важливо підтримувати всі структурні підрозділи, щоб жоден напрям не розвивався за рахунок скорочення чи обмеження інших факультетів. Медичний факультет може стати важливим елементом університетської екосистеми, але тільки в гармонії з розвитком усіх інших наукових і освітніх напрямів.

– Які напрямки наукової діяльності плануєте підсилити?

– Розвиток наукової діяльності університету має ґрунтуватися на трьох ключових принципах: розкриття людського потенціалу, підтримка і розвиток існуючих наукових шкіл, адаптація до актуальних викликів суспільства.

По-перше, необхідно посилювати традиційні наукові напрями, що вже мають визнання та кадровий потенціал. Це означає стимулювання публікаційної активності, оновлення лабораторних баз, залучення міжнародних партнерств та збільшення грантового фінансування.

По-друге, сьогодні університет має бути гнучким до викликів часу та суспільних потреб, розвиваючи міждисциплінарні дослідження у сферах:

• Медико-реабілітаційного напряму, що включає дослідження з реабілітації військових, медичної психології та ментального здоров’я.
• Цифрових технологій та штучного інтелекту з інтеграцією AI в гуманітарні, природничі науки.
• Енергетичної незалежності, екології, сталого розвитку, зокрема розробку рішень у сфері відновлюваної енергетики та екологічної стійкості.
• Оборонних технологій, міжнародних відносин та стратегічних комунікацій, що відповідають потребам воєнного та післявоєнного часу.
• Розвитку підприємництва та інновацій, включаючи підтримку наукових стартапів та комерціалізацію досліджень через університетський інноваційний хаб.

Однак жодна наука не може розвиватися без людського потенціалу. Саме науковці, аспіранти, молоді дослідники є рушієм інновацій, і без їхньої підтримки будь-яка стратегія розвитку науки залишиться лише на папері.

– Яким бачите ВНУ через 5 років у випадку обрання вас на посаду ректора?

– Через 5 років ВНУ імені Лесі Українки стане інтелектуальним лідером Волині, впізнаваним освітнім брендом на національному та міжнародному рівнях. Це буде відкритий, сучасний і конкурентоспроможний університет, де кожен – студент, викладач, науковець – зможе реалізувати свій потенціал і досягти успіху!

Вірю, що системна грантова діяльність, міжнародна співпраця та стратегічне партнерство дозволять університету розширити фінансові можливості, розвинути інфраструктуру, покращити якість освіти та створити сучасний науковий простір. Студенти отримуватимуть освіту за сучасними стандартами, матимуть можливості для мобільності, стажувань і працевлаштування. Викладачі працюватимуть у комфортних умовах, матимуть належне фінансове та професійне визнання, можливість реалізовувати свої наукові й освітні ініціативи.

Окремий пріоритет – участь у відбудові України в повоєнний період. ВНУ має стати центром експертної та інноваційної підтримки для відновлення України. Це включає підготовку фахівців для післявоєнної економіки, розвиток агробіологічних, медичних, реабілітаційних, туристично-рекреаційних, дипломатичних, психологічних, історико-краєзнавчих, культурно-просвітницьких, інших програм, підтримку психологічної адаптації ветеранів, залучення міжнародних партнерів для реалізації відбудовчих проєктів.

Ми навчатимемо нове покоління відповідальних, освічених та патріотичних громадян.

Нагадаємо: відповідно до наказу МОН, обов’язки ректора Волинського національного університету імені Лесі Українки виконуватиме Анатолій Цьось, але лише до 23 липня 2025 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Рейтинги коштом викладачів: професорка розкритикувала керівництво волинського вишу (відео)
• Волинський виш на два місяці закрили для студентів: у чому небезпека
• Волонтерство зможуть зараховувати студентам як практику: що кажуть у волинських вишах
• У ВНУ імені Лесі Українки приховують кількість відрахованих студентів-призовників
• Понад 300 кращих викладачів Лесиного вишу отримають премії: список