Скільки свічок треба поставити під час богослужіння: відповідь волинського священника (відео)
Як поводитися в храмі та скільки свічок треба запалити – на це й інші запитання відповідає священник Максим Очабрук, настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Крупа Луцького районного деканату у програмі «Церква і релігія» на телеканалі «Конкурент TV».
«Храм – це особливе місце присутності Бога на землі. У ньому завжди перебуває Господь і звершуються православні Таїнства, під час яких благодать Святого Духа сходить на людину. А тому й поводитися у ньому потрібно з благоговінням», – каже священник.
Панотець зауважує, що з давніх часів християни по-особливому ставилися до храмів та інших місць, де звершувалися богослужіння. На жаль, у наш час доводиться спостерігати недбайливе ставлення до Божого дому. Також поширюється чимало хибних думок, як правильно перебувати у православному храмі.
«Насамперед, перед дверима святині необхідно зупинитися, заспокоїтися, зібратися з думками, покласти на себе хресне знамення (тобто перехреститися) і промовити цю молитву: «Боже, будь милостивим до мене грішного». Після цього слід смиренно поклонитися; хресне знамення можна повторити один або три рази. І робити усе це без поспіху, адже Богові потрібно наше чисте серце та щира молитва, а не механічні бездумні рухи», – пояснює священнослужитель.
Увійшовши до храму, також необхідно створити хресне знамення і промовити таку молитву: «Боже, очисти мене грішного і помилуй». Після цього варто підійти до ікони, що лежить у центрі на спеціальному столику. Він називається тетрапод. Зазвичай на ньому покладається ікона свята чи святого, в пам'ять про якого звершується у цей день Богослужіння, або на честь якого названо храм.
Якщо людей багато, не треба проштовхуватися до цієї ікони, щоб не відволікати інших від молитви. Краще стати у вільному місці й молитися, говорячи своїми словами й просячи в Бога того, чого бажаєте. Молитися можна у будь-якому місці в храмі і біля будь-якої ікони. Підходячи до образів, потрібно благоговійно перехреститися, промовивши: «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа», поцілувати ікону, а після цього, дивлячись на образ, промовити коротку молитву. Якщо це ікона Спасителя, то вимовляємо слова: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Якщо ікона Пресвятої Богородиці – «Пресвята Богородиця, спаси нас»; якщо винесено ікону святого, то говоримо його ім'я і просимо його словами: «Моли Бога за мене грішного». Можна також молитися своїми словами.
Також у храмі не прийнято голосно розмовляти. Якщо ж вам потрібно щось запитати, то це варто зробити у пів голоса, розповідає панотець. За традицією жінки приходять до храму із покритою головою. Але якщо ви йшли, побачили храм і у вас виникло бажання його відвідати, а хустини немає, то можна заходити і без неї. Чоловікам у церкві необхідно, навпаки, знімати головні убори.
«Коли виходите із храму, також належить перехреститися і подякувати Богові за Його милість: «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі». Вийшовши за церковну огорожу, слід ще раз перехреститися і попросити Господнього благословення для майбутніх справ», – додав священник.
Яке значення має свічка, яку запалюють перед іконами в храмі?
Ставити свічку в церкві є давньою християнською традицією. Вона символізує полум'я нашої любові до Господа. Не можна ставити свічку без молитви. Немає обов'язкових правил, куди і скільки ставити свічок, а їх придбання – це невелика пожертва для дому Божого. Велика свіча нітрохи не благодатніша за маленьку. Якщо ж на свічнику немає місця, то потрібно запалити свою свічку, потримати її в руках, промовити молитву, загасити її і покласти на свічник. А коли з'явиться місце, то працівники храму обов'язково її поставлять.
Запалена свічка є символом звернення до Бога і подяки Йому, має й інші символічні значення. Наприклад, полум'я нагадує про сходження на апостолів Святого Духа у вигляді вогненних язиків, знаменує Ісуса Христа: «Я є світло для світу. Хто йде за Мною – не буде ходити в темряві, а матиме Світло життя». Запалюючи свічку, віруючий показує своє бажання прийняти Боже світло у свою душу. Як вона горить і поступово згорає, так і людина готова присвятити себе служінню Всевишньому й ближнім. І ще одне її значення – покаяння та очищення. Полум'я свічки символізує очищення від гріхів: її запалювання часто супроводжується покаяльною молитвою.
Часто свічки запалюють із певним наміром: за здоров'я – з проханням про Божу допомогу, благословення і зцілення, за упокій – із молитвою за душі померлих, щоб Господь дарував їм вічний спокій. Коли у храмі горить багато свічок одночасно – це символізує єдність віруючих у молитві.
Чи можна отримати прощення гріхів, промовивши «Отче наш»?
«Прощення гріхів – один із найважливіших етапів у християнському житті, адже це основа відновлення стосунків людини з Богом. Молитва «Отче наш» має велике значення, оскільки її дав сам Ісус Христос як зразок. Вона містить прохання прощення: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Але молитва не є автоматичним засобом прощення гріхів. Має бути щире покаяння, тобто усвідомлення своїх гріхів, визнання провини перед Богом і щире прагнення змінити своє життя», – каже панотець.
Просте проголошення слів молитви, без щирого серця, не принесе духовного очищення. Апостол Іоан наголошує: коли ми визнаємо гріхи наші, то Він простить нам їх й очистить нас від усякої неправди. Ісус наголошує, що Божа готовність прощати нас пов'язана з тим, чи прощаємо ми своїх ближніх. Коли прощаємо провини їхні, то простить і нам Отець наш Небесний. А якщо не прощаємо, то й Отець не простить нам. Тому молитва «Отче наш» є нагадуванням, що ми маємо перевірити своє серце щодо образ, гніву, непрощення.
«Християнське вчення наголошує, що прощення можливе завдяки жертві Ісуса Христа. Його смерть на хресті стала викупом за гріхи всього людства. Отже, ця молитва набуває сили через віру у спасительну жертву Господа. Прощення гріхів не є лише формальним актом. Передбачається, що людина прагне залишити гріх і жити праведним життям. Ісус сказав блудниці: «Іди і більше не гріши». Тому молитва «Отче наш» є могутнім засобом звернення до Всевишнього, адже нагадує нам про Божу любов і готовність прощати, а це спонукає до внутрішнього очищення. Дієвість молитви залежить від стану серця, віри і готовності змінити своє життя. Якщо вона супроводжується щирою вірою і покаянням, то є могутнім засобом для примирення з Богом і отримання Його прощення», – пояснює священнослужитель.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.