Грав за луцький футзальний клуб: боєць «волинської сотки» пішов служити добровольцем (фото)
Захисник волинської «Сталевої сотки» Андрій на псевдо «Футболіст» служить на посаді головного сержанта 2 взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. До лав 100 ОМБр чоловік добровольцем став 9 лютого 2023 року, вже маючи за плечима досвід строкової служби.
Про це йдеться на фейсбук-сторінці 100 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ.
Зі слів бійця волинської бригади, звання старшого солдата він мав ще зі «строчки». Досить швидко став молодшим сержантом, але не за приємних обставин.
«Коли загинув командир нашого відділення, довелося мені стати на його місце і, відповідно, отримати звання молодшого сержанта. А за рік – чергове звання сержанта», – розповідає Андрій.
Позивний бійця – «Футболіст» – пояснюється його великим захопленням у цивільному житті. Андрій серйозно займався футзалом, грав за луцький футзальний клуб «Мідас». Командування вже не раз натякало «Футболісту»: мовляв, час вже й «капітаном» команди ставати – тобто, міняти сержантські погони на офіцерські.
«Мені справді пропонували поїхати на навчання і одержати первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта. Але станом на зараз вважаю за доцільніше перебувати саме на сержантській посаді. Це дає більше можливостей спілкуватися та працювати з особовим складом, передавати побратимам свої знання і бойовий досвід», – ділиться міркуваннями Андрій.
Має головний сержант взводу вже і свою «авторську методику» ефективної роботи з особовим складом.
«Треба постійно спілкуватися з хлопцями, цікавитися їхніми проблемами і разом шукати шляхи розв’язання цих проблем, – розповідає Андрій, – Зрештою, можна у вільний від виконання бойових завдань час разом виїхати на полігон і просто досхочу постріляти по мішенях – у багатьох випадках, до речі, це допомагає зняти внутрішню напругу».
А ось найголовнішим фактором успішного виконання бойових завдань «Футболіст» вважає довіру до побратима.
«Якщо ти впевнений, що біля тебе плече до плеча стоїть людина, яка завжди допоможе, завжди прикриє, а за потреби навіть винесе з поля бою – твоя впевненість зростає в рази», – зазначає він.
На рідній Волині на Андрія чекають рідні, насамперед його сім’я – дружина та п’ятирічний син.
«З дружиною і сином ми дуже любимо їздити відпочивати, особливо в Карпати. Але у такі місця, де немає багато людей. Нині моя сім’я за понад тисячу кілометрів від мене. Звісно, страшенно скучаємо одне за одним і мріємо про той час, коли знову будемо разом і матимемо можливість у будь-який момент гайнути в улюблені Карпати!» – говорить захисник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.