Піч Гофмана стоїть і нині: що відомо про міську цегельню в Луцьку (фото)
Час заснування міської цегельні в Луцьку, якою вона була в 1930-х, трохи губиться в історії. Але цегельний завод №2, який постав на її місці, і нині працює на вулиці Заводській.
Про це пише краєзнавець Олександр Котис.
Олександр Котис припускає, що, можливо, луцьку цегельню збудували вже після Першої світової. Першими її власниками були Ісаак Пінчук та Мойсей Бріль. Вона розташовувалася біля хутора Біваки. До слова, Пінчуки на той час вже мали паровий млин біля православного кладовища на нинішньому проспекті Волі, де розташований педколедж.
Справи в цегельні йшли не дуже добре. В середині тридцятих років вона була боржником, її майно продавали на аукціонах. Тоді вона складалася з печі Гофмана розміром 4,5х50 метрів, приміщення для сушіння виробів, помешкань, верстату для виготовлення цегли тощо.
У 1935 році луцький магістрат розглянув пропозицію із викупу цієї цегельні для міста. Для цього взяли позику у 50 тисяч злотих. У 1937 році її відновили як міську цегельню. Зважаючи на короткий час її роботи – всього неповні три роки – як міської цегельні, її вироби з відповідними штампами є дуже рідкісними.
З приходом «совітів» цегельню націоналізували і перетворили на цегельний завод №2, який працює і нині на вулиці Заводській. Там досі збереглися піч Гофмана для випалу цегли та висока труба, яку видно над Дубнівським масивом навіть з центральної частини Луцька.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.