Семирічна дівчинка стала наймолодшою інструкторкою у світі
Самюкта Нараянан йде стопами своїх батьків, Шруті та Нараянана, які керують Академією тхеквондо «Мадурай». Вона перейняла не лише пристрасть батьків до викладання, а й їхню любов до встановлення рекордів, пише ТСН.
Шруті була першою жінкою, яка встановила рекорд за кількістю ударів ліктем у повний контакт за одну хвилину, використовуючи почергові лікті (211; зараз побитий), а поточна колекція рекордів Нараянана містить найбільшу кількість бетонних блоків, що палають, розбитих за 30 секунд (29), і найбільшу кількість мармурових плит, розбитих одним ударом ногою (7). 2020 року пара також встановила спільний рекорд за найбільшу кількість ударів ногою з бойових мистецтв за одну хвилину (змішаний): 154 (зараз побитий).
Скільки себе пам'ятає Самюкта, вона мріяла потрапити до Книги рекордів Гіннеса. Вона розповіла:
«Мої батько і мама – мої найбільші натхненники. Я завжди милувалася їхніми сертифікатами Книги рекордів Гіннеса, що висіли на стінах у нашому домі. Моєю метою було досягти титулу GWR і повісити свій сертифікат на тій самій стіні».
Самюкта почала займатися тхеквондо, коли їй було лише три роки, і відтоді Нараянан є її тренером. Вона пам'ятає, як ходила з батьком до додзьо і з захопленням спостерігала, як старші учні відпрацьовували удари ногами.
Одного разу, прагнучи спробувати і собі, Самюкта попросила тата потримати для неї мішень, а решта – історія. Протягом п'яти років юна зірка просувалася вгору від білого поясу до чорного.
Щоб отримати чорний пояс, Самюкті довелося пробігти 5 кілометрів, послідовно дотримуватися плану тренувань і вивчити всю програму з тхеквондо. Попри те, що вона була наймолодшою ученицею в групі, Самюкта впевнено довела, що вона здатна.
Пояс дівчині був виданий штаб-квартирою Всесвітньої федерації тхеквондо в Кореї, куди вона приїде пізніше цього року, щоб показати гросмейстерам свій офіційний сертифікат GWR.
Тепер, отримавши чорний пояс, Самюкта тренується по дві години на день і додала до свого напруженого графіку ще й викладання.
Вона пояснила:
«Я прокидаюся рано і починаю тренування з іншими студентами. Я роблю домашнє завдання, щойно приходжу додому зі школи. Потім трохи відпочиваю, а ввечері йду до додзьо на тренування разом із татом. Я пишаюся тим, що стою в ролі інструкторки перед дітьми мого віку. Іноді я навіть вчуся у них. Після того, як я отримала звання GWR, я отримала подяки від моїх друзів, сім'ї та вчителів. Мої фотографії та відео були опубліковані в газеті та показані по телебаченню. Я почуваюся зіркою у своєму місті».
Дивлячись у майбутнє, Самюкта хоче завоювати ще більше титулів GWR і поповнити свою колекцію медалей Національного чемпіонату з тхеквондо. Вона також сподівається представляти Індію на Олімпійських іграх і стати офіцеркою поліції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.