Шестирічний хлопчик знайшов сокиру неандертальців, а потім три роки її приховував
Хлопчик на ім'я Бен знайшов дивний камінь на пляжі в Сассексі, Англія. Він забрав його додому. Три роки він тримав його у себе і в якийсь момент навіть утратив його слід, але потім натрапив на нього знову. Коли Джеймс Сейнсбері, куратор археології та соціальної історії у Вортінгському театрі та музеї, отримав електронного листа від матері Бена про знахідку, він не очікував, що об'єкт буде чимось особливим, але згодом розпізнав у ній ручну сокиру неандертальців, повідомляє 24 Канал з посиланням на LiveScience.
Я постійно отримую подібні листи, особливо про пляжні знахідки. Зазвичай це просто камінці, які виглядають кумедно. Але як тільки я побачив фото, я подумав: "Це ручна сокира неандертальця епохи верхнього палеоліту". Це абсолютно неймовірна знахідка, – каже Сейнсбері.
За словами археолога, ручні сокири неандертальців — це відносно невеликі і темні двосторонні кремені, що робить їх дуже впізнаваними. Вони чітко відрізняються від знахідок середнього або нижнього палеоліту в Сассексі. Неандертальці використовували ці інструменти для таких дій, як ламання кісток, щоб висмоктати кістковий мозок.
Сейнсбері визначив артефакт як мустьєрську ручну сокиру. Це означає, що вона належить до того самого пізнього періоду неандертальців, коли їхні дні в Європі та Британії добігали кінця. Він додав, що деякі вчені навіть припускають, що мустьєрські ручні сокири були виготовлені останніми поколіннями неандертальців у цій місцевості.
Що стосується Сассекса, то це справді досить рідкісна річ. У нашому музеї є лише один екземпляр. Вони надзвичайно рідкісні, тому що, ймовірно, щільність населення неандертальців була дуже низькою,
– додав учений.
24 листопада Бен і його сім'я привезли артефакт до музею Вортінга. Там Сейнсбері підтвердив, що це справді неандертальська сокира. Через те, наскільки "свіжою" і неушкодженою вона виглядає, він підозрює, що більшу частину своєї історії артефакт був надійно похований під водою.
"Дуже малоймовірно, що його винесло б на берег, на таку висоту на пляжі, і він не був би пошкоджений. Тому я думаю, що його привезли з тоннами черепиці для посилення захисту пляжу [Шорхем] або з Ла-Маншу, де його витягли зі старого русла річки, яке зараз затоплене, або з Північного моря, в районі Доґґерланду", – пояснює вчений.
Доґґерланд — це затоплений регіон під Північним морем, який був заселений доісторичними людьми до того, як ця земля була затоплена підвищенням рівня моря близько 8 000 років тому.
Сейнсбері та його колеги все ще з'ясовують, коли остання партія гальки потрапила на пляж Шорхем.
Зараз сокира знаходиться в музеї, де стала частиною експозиції. Вона лишатиметься там щонайменше до лютого.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.