Про права, обов'язки і нещирість

В Україні часто буває так, що влада та опозиція забувають, про що говорили своїм виборцям. Така собі політична амнезія.

Не вірите? Перегляньте "Підсумки дна" з Денисом Бігусом наприкінці тексту.

А поки поговоримо про позачергові вибори мера у Луцьку. Схематично змальовую хронологію подій:

1. Міський голова Луцька Микола Романюк відійшов у кращий світ. Секретарем ради на той час була Юлія Вусенко. За законом саме секретар повинен здійснювати повноваження міського голови. Але для цього потрібне рішення ради про дострокове припинення мерських повноважень у зв'язку із його смертю.
2. В раді формується нова коаліція на базі УКРОПу, яка має просту більшість голосів. І ця нова коаліція усіляко уникає голосування за згаданий проект рішення. Адже якщо проголосувати за нього відразу, Юлія Вусенко здобуде право вето, яке має міський голова по закону. Щоб його подолати, вже знадобиться 2/3 голосів. А нова коаліція під УКРОП хоче свого секретаря, який фактично стане новим міських головою до наступних виборів.
3. Робота Луцької міської ради блокується, сторони звинувачують один одного в зриві. Зі сторони нової більшості в сесійному залі гучно лунає фраза, що "Вусенко тримається за крісло".
4. Зрештою, Юля дає слабинку (принаймні публічно це виглядає так), і ставить на голосування рішення про своє зняття з посади секретаря. Рада голосує "за", і це рішення підписує Григорій Пустовіт, що на мою думку, дуже сумнівно з правової точки зору. В цій оцінці я виявився не одиноким, і Вусенко подає до суду на неправомірність таких дій.
5. Далі було обрання секретарем укропівця Ігоря Поліщука, зміна складу виконкому та багато інших цікавих речей.

Але я хочу закцентувати увагу на подвійних стандартах, коли друзям все, а ворогам – закон. Йдеться про призначення позачергових виборів міського голови.

Для того, щоб вони відбулися, секретар ради повинен відправити клопотання до Верховної Ради про призначення позачергових виборів.

Юлія Вусенко, будучи секретарем, відправила таке клопотання, додатком до якого було свідоцтво про смерть Миколи Романюка. Інший важливий атрибут – рішення міської ради про дострокове припинення повноважень міського голови у зв'язку із його смертю – вона не могла відправити фізично. Адже на той момент коли вона була секретарем, такого рішення не існувало (див. вище). Натомість, коли таке рішення ради з'явилося, секретарем став Ігор Поліщук. Але він чомусь таке рішення відправляти не поспішає. Хоча в законі чітко виписано термін: не пізніше 15 днів з моменту дострокового припинення повноважень міського голови, або його смерті.

Він мотивує це тим, що в законі "Про місцеве самоврядування в Україні" немає ОБОВ'ЯЗКУ секретаря відправляти копію рішення ради про взяття до відома факту смерті міського голови.

В протокольному рішенні Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування від 2012 року є необхідний перелік документів, потрібних для призначення позачергових виборів. Щоправда, після цього були прийняті зміни до закону "Про місцеве самоврядування", звідки й було вилучено частину норм з чітким переліком необхідних документів.

А тепер про головне.

Якщо немає ОБОВ'ЯЗКУ відправити копію рішення до Верховної Ради, то в секретаря міської ради є таке ПРАВО. Тим більше, що парламентський комітет вже просив Поліщука це зробити. Але замість того, щоб відправити належним чином завірене рішення, Ігор Поліщук розповідає, що вибори мера в Луцьку не призначають, тому що "немає визначеного кандидата від провладної сили".

Замість того, щоб чесно заявити: "так, ми прийшли надовго, ми будемо керувати чесно, але нам виборів не треба", ми чуємо від Поліщука байку про погану владу, яка не призначає вибори.

І на завершення обіцяні "Підсумки дна".