Інклюзія – це більше, ніж пандуси: що важливо знати про повагу і доступність

Інклюзія – це не лише про архітектурну доступність та потреби людей з інвалідністю. Це поняття охоплює усіх і повну включеність в активне життя.

Про правильну термінологію та коректну допомогу людям з інвалідністю у Луцьку розповіла Наталія Пархитько, керівниця соціального підприємництва «Бюро доступності» від ініціативи «Доступно.UA».

Вона провела тренінг в межах навчальних заходів для місцевих громадських організацій, які платформа «Алгоритм дій» організовує для розвитку спільноти та активізації громадськості, бізнесу й влади.

Найцікавішими тезами із тренінгу ділимося далі.

Інклюзія як суспільний процес

Розвиток інклюзії пройшов кілька історичних етапів:

• Ексклюзія – повне виключення людей з інвалідністю з суспільства;
• Сегрегація – визнання людей з інвалідністю, але повна ізоляція від суспільного життя;
• Інтеграція – співіснування людей з інвалідністю поряд із суспільством, але в окремих умовах (окремі класи, інституції, локації);
• Інклюзія – повне включення різних категорій людей в активне життя.

«Інклюзія — це активна, цілеспрямована і постійна взаємодія з різноманіттям. Це не лише люди з інвалідністю, а люди різного зросту, різної тілобудови, кольору шкіри. Це про наявність дітей, домашніх улюбленців тощо», – наголошує Наталія Пархитько.

Безбар’єрність у цифрову еру

Якщо про важливість архітектурної доступності зараз розуміють чи не усі, то мало людей звертає увагу на діджитал доступності. Зокрема особливу увагу варто приділяти вебдоступності. Якщо сайт або додаток не пристосовані для користувачів із когнітивними порушеннями або порушеннями зору, організація втрачає широку аудиторію. Допомогти з вебдоступністю сайту в Україні може ГО «Сучасний погляд».

Так само субтитри у відео – це не тільки зручність для людей з порушеннями слуху, а й можливість переглядати контент без звуку для усіх, хто цього потребує.

Корисною опцією для громадських установ, як ЦНАПи, бібліотеки тощо, є онлайн-переклад жестової мови. Це людина, яка постійно на зв’язку і оплата її роботи відбувається по факту. Таку послугу надає організація «Громадський рух «Соціальна єдність».

Як говорити про людей з інвалідністю

«Перше правило — в будь-якій термінології на першому місці є людина. Ми не говоримо: «О, спідниця пішла» або «О, окуляри заходять». Ми кажемо: «Дівчина в спідниці пішла», «Чоловік в окулярах заходить» тощо. Друге – ми вказуємо про порушення тоді, коли це справді необхідно», — пояснює Наталія.

Приклади коректної термінології:

• Людина з інвалідністю (не «інвалід»).
• Людина з синдромом Дауна (не «даун»).
• Людина з порушеннями слуху чи зору (не «вадами», адже це звучить як брак).

Не варто використовувати фрази на кшталт:

• Люди з особливими потребами — кожна людина має власні особливі потреби. Наприклад, хтось має дітей і не призначає зустрічі після 17:00. А у когось є собака, і ця людина не може їздити у відрядження;
• Люди з обмеженими можливостями — аналогічно з попереднім пунктом кожна людина має свої обмеження: хтось не може підняти понад п'ять кілограмів, а хтось не може літати;
• Інклюзивні люди — люди не можуть бути з процесом, але можна вживати фрази «інклюзивний клас», «інклюзивний простір» тощо.

До слова, Доступно UA розробили пам’ятку з коректною термінологією щодо інклюзивності та людей з інвалідністю, щоб ознайомитись із нею, потрібно написати на пошту: [email protected]

Як коректно надавати допомогу

«Завжди потрібно розуміти, що перед нами перш за все – людина і потрібно поважати її особисті кордони. Ми маємо чітко усвідомлювати, що люди з інвалідністю не постійно потребують допомоги і справляються з багатьма речами самостійно», – наголошує Наталія Пархитько.

Алгоритм дій щодо надання допомоги людині з інвалідністю:

• ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Бойовий медик з Луцька Дмитро Селютін повертається додому з дворічного полону
• Серце розривається: прикутий до ліжка захисник з Луцька лишився наодинці з бідою (відео)