Що зміниться із запровадженням монетизації субсидій в Україні?

Одноразова монетизація субсидій не вирішить проблему історичної заборгованості за газ.

Про це пише для VoxConnectorДенис Назаренко фахівець програм з європейської інтеграції DixiGroup, магістр Права та регулювання у сфері енергетики Університету Данді, Шотландія (2016).

Уряд зменшив нормативи розрахункового споживання тепла. Також дещо зменшилися нормативи на газ для індивідуальних будинків та на електроенергію для опалення багатоквартирних будинків. Прикметно, що в частині нормативів на газ це зменшення відбувається вже не вперше і, очевидно, не востаннє.

Рішення про зменшення, принаймні формально, соціальних норм споживання енергії є частиною реалізації урядом давно назрілих кроків з оптимізації підтримки населення у частині сплати за житлово-комунальні послуги. Про необхідність зменшення нормативів експерти говорили дуже давно, тому з цієї точки зору рішення є позитивним.

На кількість субсидіантів – за винятком тих домогосподарств, чиє співвідношення сукупного доходу до витрат на комунальні послуги перебуває на межі права на субсидію – саме це рішення суттєво не вплине. А от розмір субсидії може дещо знизитися. Втім, оскільки нормативи були відкориговані лише на 10-20 відсотків, драматичних змін субсидії не зазнають, – зазначив експерт.

Перші ж дії з монетизації субсидій, так само очікуваної довго і напружено, більше схожі на намір заробити політичні бали, ніж на впровадження структурної та послідовної політики. Чисельні групи радників, включаючи представників міжнародних фінансових організацій, підкреслювали необхідність ґрунтовної роботи з монетизації субсидій на тепло (основна проблема на сьогодні, з огляду на підвищену ціну на газ та обсяги заборгованості за постачання газу перед Нафтогазом) спочатку на рівні підприємств ТКЕ, і потім для кінцевих споживачів.

Одноразова компенсація (поки що йдеться саме про такий підхід) зекономлених коштів за опалювальний сезон, який вже минув, хоч і явно є позитивний кроком, навряд створить тривалий ефект на майбутнє. Так само це не сприятиме появі на рахунках комунальних підприємств з теплопостачання "живих грошей", що є умовою для врегулювання історичної заборгованості за газ і стимулювання майбутнього залучення на ринок нових гравців з приватного сектору.

Питання енергозбереження та енергоефективності часто передбачають важливі, з точки зору поведінки та інвестицій, рішення споживачів – утеплення, енергоефективне обладнання, енергомодернізація мереж коштують недешево, а ощадливе споживання вимагає значну зміну у психології дорослих людей. Саме тому державна політика, покликана стимулювати населення до такої моделі поведінки та інвестування, має бути дуже послідовною і розрахованою на багато років наперед.

Ухвалення рішень щодо монетизації залишків за один сезон заднім числом явно не є прикладом такої політики.

Неодмінною умовою отримання для споживачів частини субсидії за ощадливе споживання мав би бути належний облік такого споживання, що необхідно для фіксації економії.