#сім_сорок. Безхребетність волинської влади
Чому люди вилазять на голову? Від неповаги або безкарності. А якщо з'єднати до купи ці два фактори, матимемо ситуацію, в якій опинилася волинська влада, коли протестувальники перекрили трасу "Ковель-Ягодин".
Перекрили через вивезення відходів з Ковельської філії "Укрветсанзаводу", але я не переповідатиму цю історію. Охочі можуть почитати самі тут.
Маємо декілька заяв чиновників, які криком кричать про негативні наслідки перекриття міжнародної траси. Наприклад, голова Ковельської РДА каже, що вже є мільйонні збитки від руйнування об'їзних доріг. Начальник транспорту каже, що менше коштів піде на будівництво доріг, а заступник губернатора взагалі називає це диверсією.
Я цілком поділяю такі оцінки чиновників. Але зовсім не поділяю відсутності правових наслідків. Адже невідворотність покарання – одна з основ правової системи.
Чому блокування доріг це погано для Волині?
- Порушуються права людини на вільне пересування.
- Перевізники обиратимуть інші маршрути, інші міжнародні пункти пропуску. Адже простой в дорозі – це економічні збитки. В результаті менше отримає Волинська митниця, відтак менше коштів піде на будівництво та реконструкцію доріг в області. Менше зароблять волинські автозаправки, придорожні кафе і мотелі.
- Вантажні "фури" йтимуть іншими об'їзними шляхами, часто не розрахованими на таку вагу автотранспорту. Це означає фізичне руйнування доріг. Тут і тепер.
Більшість проблем і конфліктів виникає через брак інформації. Не раз спостерігав агресивну поведінку депутатів на сесіях чи виконкомах, які штурмують своїми запитаннями чиновників. А відповіді цих чиновників повністю задовольняють депутатів… адже вони просто не знали, як вирішується та чи та проблема…
Та ж ситуація і з протестувальниками. Неповна інформація породжує чутки. А чутки у випадку із Ковельським ветсанзаводом породжують африканську чуму та сибірську виразку. І єдиний спосіб боротьби із цими важкими недугами, а також супутнім захворюванням – непримиренністю мітингарів, є інформаційна робота. Щодня.
Завжди потрібно домовлятися. У більшості випадків проблему можна вирішити переконанням. Коли ж дипломатичні аргументи закінчилися, а інша сторона далі продовжує займати непримиренну позицію, "бить надо сильно, но аккуратно", як казав Льолік з "Діамантової руки". Але бити не свавіллям, а чітко дотримуватися вимог закону. Йти по наростаючій.
Як конкретно мала би діяти влада у ситуації із блокуванням доріг міжнародного значення на Волині?
- Домовитися про співпрацю усіх гілок влади та відомств: ОДА, Нацполіції, Патрульної поліції.
- Виїхати на місце події голові ОДА та особисто переконати протестувальників розблокувати дорогу. (Віце-прем'єр же зумів приїхати на Волинь. То чому голова ОДА не повинен з'їздити в Ковель?) Донести основну інформацію про те, що вже зроблено і що планується зробити найближчим часом.
- У разі непослуху протестувальників, які продовжують ходити туди-сюди пішим переходом, виставляємо регулювальника, який забороняє рух пішоходам. У разі подальшого непослуху, оформлюємо адмінштрафи за порушення ПДР.
- Якщо мітингувальники й далі не можуть усвідомити незаконність своєї поведінки, Нацполіція документує злочин, передбачений статтею 279 Кримінального кодексу України – блокування транспортних комунікацій. Передбачені санкції: штраф від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 2 550 грн) або виправні роботи на строк до 2-х років, або арешт на строк до 6-ти місяців, або обмеження волі на строк до 3-х років.
Скажете, несправедливо? Бідні люди, доведені до відчаю, використовують свій останній шанс привернути увагу? Гаразд. Але якщо їм не до вподоби більш цивілізовані форми протесту, і вони йдуть на порушення прав інших громадян, повинні бути готовими відповідати за свої дії. Передбачені санкції дивіться вище.
Що маємо в підсумку?
З народом ніхто інформаційно-просвітницьку роботу щодо проблеми Ковельського ветсанзаводу не проводить – раз. Голова ОДА відрядив "в поля" свого заступника, бо, по-перше, він місцевий, а по-друге, не царська це справа на місці лайно розгрібати, - два. Нацполіція взагалі намагається не помічати порушень – три.
Ось так і живемо: хто як хоче. А потім дивуємося: а чому ми так живемо?