Воїн із Луцька, який втратив на фронті ноги та пережив клінічну смерть, виборов «золото» на марафоні (фото)
34-річний уродженець Луцька Андрій Соломін виборов «золото» у «Забігу за двох», що відбувся в межах Першого безбар’єрного марафону Нової пошти.
Про це повідомляється на сайті Львівської міської ради.
Ветеран АТО, офіцер, військовослужбовець 100 ОМБр Андрій Соломін втратив на фронті обидві ноги та пережив клінічну смерть, і навіть прощався з життям з думкою про полеглого друга Миколу Мялковського, проте місяці опісля в пам’ять про нього здолав 1 км на марафоні.
Андрій Соломін із Луцька вперше опинився на війні ще в 2014 році. А у перший день повномасштабного вторгнення чоловік пішов до військкомату та вступив до лав 100-ї окремої бригади тероборони, де згодом став командиром стрілецької роти.
Важкого поранення зазнав на Донеччині. Це сталося цьогоріч наприкінці квітня. Андрій з побратимами саме закріплювались на позиції, як надійшла інформація про можливе оточення. Треба було терміново виходити.
«Я відчув, що зі мною щось станеться. Записав голосове повідомлення мамі і дружині. Не з першого разу вдалося записати, голос тремтів. Сказав, що зі мною все добре і я декілька днів не виходитиму на зв'язок», – ділиться спогадами Андрій.
Під час виходу оператор ворожого дрона скинув боєприпас просто під ноги командира роти. Поранений наклав собі турнікети, але не вірив, що виживе.
«Росіяни були дуже близько – на сусідній вулиці. Я сказав хлопцям йти без мене. Відчував під собою велику калюжу крові. Вже поклав руки на турнікети, хотів їх послабити і сказав пошепки: Мика, скоро побачимося!» – розповідає захисник. «Мика» – це позивний полеглого захисника Миколи Мялковського, близького друга Андрія Соломіна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Мені варто було віддати свої ноги, щоб врятувати 32 душі», – ветеран з Луцька Андрій Соломін (відео)
Андрій втратив багато крові і в нього почалися галюцинації. Твердить, що в мить прощання з життям він почув голос загиблого товариша: «Ні, друже, ти залишаєшся». І він залишився. Після 9 годин очікування на евакуацію у майже повністю захопленому ворогом населеному пункті Андрія все ж вивезли. До тями він прийшов лише в Дніпрі, де дізнався, що і справді майже був помер.
«Я прокинувся вже без ніг. Від лікарів дізнався, що якби я втратив ще 100 мл крові, то не вижив би. А також те, що я цілих 6 хвилин перебував у стані клінічної смерті. Десь я думаю, що «Мика» вів мене на тому шляху. Він завжди переймався за когось більше, ніж за себе», – каже Андрій.
На реабілітацію захисника скерували у центр UNBROKEN.
«Пацієнт погано тримав баланс, тому пересувався за допомогою електричного крісла колісного. Ми працювали над покращенням координації рухів, а також зміцнювали мʼязи. Вчилися пересідати на поверхні різної висоти та пересуватися на сідницях, у тому числі і сходами. Зараз Андрій набрав м’язову вагу і користується активним кріслом колісним. На ньому пацієнт долає будь-яку дистанцію», – розповідає фізичний терапевт центру Всеволод Дребот.
22 вересня у Києві Андрій Соломін взяв участь у «Забігу за двох». На кріслі колісному він здолав дистанцію в 1 км і за себе, і за друга «Мику». До того ж – фінішував першим.
«Перший старт з тобою, друже, і одразу золото! Без тебе б не зміг. І ми ж знаємо – воно точно не останнє. Дякую, що був поряд!», – сказав Андрій після отримання золотої медалі.
А вже наступного після забігу дня переможець повернувся до Львова і продовжив реабілітацію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Луцьк недоступний для ветеранів з інвалідністю, а люди відвертаються, – захисник Олександр Мельник
- «Ветерани потребують інформації, а не допомоги»: чим займатиметься новий ветеранський простір у Луцьку (відео)
- «Стоп байдужість!»: поранені бійці влаштували акцію у Луцьку (відео)