Майор «Мангуст» із «росомах»: місія – перемагати! (фото)
У війську завжди винагороджуються сміливість, рішучість, стійкість та винахідливість, виявлені в бойових умовах. На найкращих воїнів рівняються побратими, їх цінує та поважає командування. І в підсумку це забезпечує успішне виконання бойових завдань.
Про це повідомляє відділ зв’язків з громадськістю Оперативного командування «Захід».
Цього разу п'ятеро росомах отримали державні нагороди України – медалі «За військову службу Україні» та ордени «За мужність ІІІ ступеня». Нагрудні знаки урочисто вручив бійцям командир бригади підполковник Сергій Третяк.
Також військовослужбовці неподалік передової лінії фронту були нагороджені відзнаками Головнокомандувача ЗСУ і Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».
На війні завжди є місце для реалізації своїх найкращих людських якостей для кожного. Дуже часто навіть щоденна бойова робота і є взірцевим свідченням героїчних дій захисників України. І це підтверджують своїм прикладом військовослужбовці з 68 Окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, особовий склад якої сформований із представників різних західноукраїнських (і не тільки!) областей. Для волинян, без сумніву, найбільший інтерес викликає старший солдат Сергій із позивним «Джекі Чан», старший стрілець-оператор єгерського відділення єгерського взводу єгерської роти. Мобілізованого Камінь-Каширським РТЦК та СП нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У його бойовій біографії чимало героїчних епізодів, і за першої нагоди про це буде повідомлено додатково. Бригаду, в якій служать орденоносці та їхні бойові побратими та посестри, до речі, неофіційно називають «росомахами»: через зображення надзвичайно лютого хижака на шевронах.
Цікаво, що в одного з нагороджених медаллю «За військову службу Україні», теж доволі цікавий позивний – «Мангуст». Анатолій каже, що обрав його давно. Чому?
«Звір гарний, розумний, і всіляку повзучу гидоту знищує…Багато людей мангусти врятували, особливо, де кобри та змії. Тому на війні з рашистами, справжніми змієподібними плазунами в людській подобі, такий позивний, думаю, доречний…», – каже Анатолій.
На другий день після повномасштабного вторгнення російських загарбників офіцер добровільно прибув у Дубенський РТЦК Рівненської області, і відтоді продовжує військову службу в ЗСУ.
А вперше він став в армійський стрій ще у 2014-му. Боронив Україну у 80 Окремій аеромобільній бригаді. Вважає, що швидко адаптуватися до армійських умов допомогла багаторічна служба в правоохоронних органах, звідки вийшов на пенсію у 2008-му.
Короткий перепочинок у цивільному житті настав після кількох ротацій з АТО/ООС. А 25 лютого 2022 року знову повернувся у військо.
«Мангуст» був представлений до нагородження медаллю ще коли перебував на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення одного з підрозділів 68 Окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.
У його складі виконував бойові завдання з відсічі збройної агресії російської федерації в на Лиманському напрямку, а з 23 березня 2024 року по теперішній час виконує на одному з найгарячіших – Покровському.
Зарекомендував себе сумлінним, дисциплінованим офіцером, проявив високі професійні якості та навички. Відмінно підготовлений, здатний самостійно вирішувати складні завдання. Спокійний, врівноважений, уважний, психологічно витривалий. Вміє приймати в стислі терміни своєчасні висновки та рішення. Тому в командуванні бригади переконані: саме неабиякі організаційні якості, старанність та витримка в умовах швидкозмінної обстановки допомагають «Мангустові» забезпечити організацію та контроль за діяльністю підлеглого особового складу, визначення головних та супутніх завдань для підтримання позитивного морально-психологічного клімату серед військовослужбовців підрозділу. А в повсякденній службовій діяльності офіцер дбає про належний морально-психологічний стан військовослужбовців з урахуванням об’єктивних умов і суб’єктивних чинників, в яких відбувається службово-бойова діяльність військового колективу роти, приділяє значну увагу вирішенню побутових проблем бійців.
Але навіть не це головне! Маючи досвід служби у підрозділах розвідки, у визначальні моменти офіцер долучається до керівництва діями під час атаки або оборони. Наприклад, 4 квітня 2024 року поблизу одного з сіл Покровського району він керував забезпеченням вогневої підтримки під час наступальних дій підрозділів єгерського батальйону. Під час бою ввірений йому особовий склад завдавав прицільного вогневого ураження по позиціях і піхоті противника, «Мангуст» координував дії розвідувальних та ударних БпЛА, в ході якого противник зазнав втрати в кількості 12 загарбників та був змушений відступити. Ворожу позицію відбили, ще одна частина української землі була звільнена.
На даний час «Мангуст» – уже заступник командира єгерського батальйону з МПЗ, майор. Родом із Дубенського району, що на Рівненщині. Від першого шлюбу – син та донька, яка недавно вийшла заміж. На весіллі побував, але зовсім ненадовго відпустили. Це зрозуміло.
Бува, не ображається, коли дехто позаочі називає його «замполітом»?
«Я сам по собі активний і відкритий для спілкування. У людей є дар мови, от вони і вони розмовляють. Поняття «замполіт», звичайно, віддає совдепією, але негативу не відчуваю. Головне, чи ставляться з повагою? Думаю, що я на неї заслужив не тільки словами, а й діями. Допомагаю командуванню та особовому складу всім, чим тільки можу. І про сім’ї хлопців, хто загинув, треба не забувати. І про зниклих безвісти, і про поранених, і навіть юридичної допомоги багато хто потребує», – каже він.
Анатолій не приховує, що найважче спілкуватися, звичайно, з родинами полеглих Героїв. Але і до цього звикаєш. А от із чим ніколи не може змиритися, так це коли гинуть молоді хлопці:
«Оце найважче… Особливо, коли тіло дістати з-під обстрілів неможливо», – каже військовий.
Зараз в «Мангуста», як і в усього особового складу єгерської бригади, дуже багато бойової роботи. Тож час на сентименти відсутній.
«Ворожа нечисть лізе дуже сильно, наче оскаженіли окупанти», – говорить він.
І тому від згуртованості і максимальної концентрації кожного з «росомах» залежить дуже багато..
А що б офіцер сказав землякам, які втікають від працівників ТЦК та СП, як чорти від ладана? Хто ховається як не по горах, то по стодолах?
«Їм сказано вже багато й без мене… Що додати? Коли біда вам у вашу хату постукає, ви не раз згадаєте тих, хто став на захист України зі зброєю в руках. Та й із часом онука якось запитає: “А де ви, діду, були, коли війна тривала?”. Що будуть відповідати?» – говорить захисник.
Одне радує: патріотичних українців набагато більше, ніж морально глевких. Тому і в складі «росомах», і в інших складових Сил оборони вони продовжують боротьбу аж до повної Перемоги над окупантами!
У жовтні Анатолієві виповниться 55 років. І це означає, що попереду в майора та його побратимів і посестер ще дуже багато бойової роботи…
А хто прагне поповнити лави славетної єгерської бригади, звертатися за тел.
- 099-387-87-18;
- 093-055-25-98.
Фото: Служби зв’язків з громадськістю 68 ОЄБр імені Олекси Довбуша.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: