Поділитись:

Чи справді погані волинські дороги?

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 29 квітня 2017, 07:40

Критикувати в нас люблять усі й усе – лиш дай привід. А в соцмережах – то й поготів. З останнього й наболілого – дороги. І поскаржаться на ями, і ремонт розкритикують, і розкажуть про правильні технології – ні крихти щастя від залатаного асфальту. Звісно, нема диму без вогню, та все дається взнаки у порівнянні.

Живу в Луцьку вже сьомий рік, та досі не можу зрозуміти, чому волинян так категорично не влаштовують їхні дороги. Тут, як-не-як, асфальт є, хоч і подекуди дірявий. А на Галичині є такі дороги, де й клапоть не трапиться, – суцільне поле. Ніякої розмітки, ніяких правил, ніякого освітлення. І ними, між іншим, туди-сюди їздять міжобласні автобуси. І щоразу, коли маршрутка перетинає волинський "кордон", пасажири полегшено видихають – мовляв, пережили.

Щовесни де-не-де на волинських дорогах видніються ремонті бригади. Чи роблять вони щось, чи ні – інше питання. Тішить вже й сам факт їхньої присутності, коли ж з роками на рідних дорогах Львівщини – не помічала ні бригад, ні змін.

Чи, може, ви гадаєте, що у Львові всюди "європа"? Поблукайте спальними районами міста Лева подалі від центру – двори і в ямах, і в смітті, і в багнюці.
А лучани скаржаться, то на бруківку, яку щойно поклали, а вже розвалюється, то на велодоріжку в нікуди, то на світлофор неправильний. Але ж робота зроблена – а це вже рух. Помилки? А в кого ж їх нема. Звичайно, деколи крадуть забагато, деколи халтурять, а деколи грошей і справді бракує.

Пам'ятайте, що у будь-якої проблеми є дві сторони медалі. Цінуйте те, що маєте, і докладайте зусиль, аби зробити краще. Зусиль, а не критики.

Надрукувати
мітки:
коментарів
27 жовтня 2020
19 жовтня 2020
03 жовтня 2020
01 жовтня 2020
30 вересня 2020
25 вересня 2020
11 вересня 2020
02 вересня 2020
30 червня 2020
11 червня 2020
27 травня 2020
17 травня 2020
06 квітня 2020
22 лютого 2020
29 грудня 2019