Яким було взуття на Волині (фото)
Волинські етнографи показали взуття Волині, яке виготовляли багато років тому.
Про шевців та їхні вироби написала допис у Facebook етнографиня Алла Українець.
«Тих майстрів, які шили колись у домашніх умовах якісне шкіряне взуття, давно вже немає. Але люди старшого покоління їх ще пам'ятають. Та й ми, етнографи, ще часто на горищах знаходимо деревʼяні колодки, - ознаку того, що тут жила людина, яка вміла шити чоботи, бо основним шкіряним взуттям українців протягом багатьох століть нашої історії були саме вони», — розповідає жінка.
Проте, гарні чоботи були не всім доступні. Коштувало таке взуття дорого. Тому мешканці віддалених сіл Полісся в основному послуговувалися постолами. На чоботи, за спогадами поліщуків, можна було заробити за місяць роботи на косовиці або наймаючись на роботу в лісі.
Інша ситуація була в містечках та селах Південної Рівненщини – частини історичної Волині, населення якої жило значно краще. Тут у міжвоєнний період заможні мешканці мали декілька пар шкіряного взуття – на свято та будень. Окрім чобіт носили також черевики та туфлі.
Святкові чоботи шили з кращих ґатунків шкіри. Відповідно і шевці також поділялись на «простих», що виготовляли «прості» чоботи, і на тих, які шили взуття складнішого крою.
Гарні майстри, за спогадами старожилів, жили в усіх колишніх містечках, зокрема багато пар взуття виготовляли у с. В. Межиричі (Кореччина), с. Тучин (Гощанщина).
На свято шили «хромови чоботи» (з тонкої телячої міцної шкіри). Особливо цінувалися чоботи «гольфи» з суцільною халявою. Чоботи простішого крою, з грубшої шкіри називали «витяжки». Називалися так тому, що їх можна було «обсунуть донизу гармошкою».
Жіноче святкове взуття у південній частині Рівненщини часто оздоблювали жовтими цвяшками, про що згадує польський етнограф Ангеліна Гузовська.
У Здолбунівському повіті вона у наречених бачила чоботи, «майстерно оздоблені жовтими цвяшками на «закаблуках» (над обчасом)». Популярними серед сільських дівчат були й черевики на підборах, які тісно облягали ногу і зашнуровувалися. Шкіряне взуття селяни дуже берегли.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: