«Луцьк, вулиця Перейменована»: чому Захарова змінили на Князя Романа
У Луцьку вулицю Захарова, що виникла на початку 50-х років минулого століття, перейменували на Князя Романа.
Про те, ким були ці люди, йдеться в подкасті Вікторії Жуковської та Анастасії Передрій «Луцьк, вулиця Перейменована».
Вулиця Князя Романа – паралельна проспекту Відродження. Виникла на початку 50-х під час розпланування на Теремнівських полях нового мікрорайону під індивідуальну забудову. Там донині розташовані житлові будинки – як багатоповерхівки, так і приватні оселі. До 2024 року вулиця мала назву Захарова.
Андріян Захаров – російський архітектор. В Україні за його проєктами споруджено декілька будинків у Херсоні, Чернігові, на Полтавщині, а також Преображенський собор у Дніпрі. За законом, його ім’я підпадає під перейменування.
Як розповіла кандидатка історичних наук, співробітниця інституту національної пам'яті Леся Бондарук, перейменування вулиць під час війни, як ніколи, важливе, і воно є маркером, чому саме триває сьогодні російсько-українська війна. Росія, радянська влада, окупувавши наші території в минулому і сучасності, велику увагу приділяли саме перейменуванню.
«Зверну увагу, що зараз на окупованих рашистами територіях окупанти теж перейменовують наші вулиці на свій манір. Ці маркери окупаційна влада намагається вкласти в мізки місцевого населення, залишити свій «рускій слєд». Ми мусимо очистити простір довкола нас в назвах вулиць від окупаційного рашистського сліду. Тому що ми маємо власну державу, власну історію, власну культуру і власну владу. Ми самі маємо сьогодні право вирішувати, як будуть називатися наші вулиці – що це будуть вулиці з іменами українських героїв, що це будуть вулиці на честь українських подій, що це будуть вулиці, назви яких будуть давати самі українці, а не диктуватиме чужинець», – зазначила Леся Бондарук.
Зі слів науковиці, насправді важливо, щоб назви вулиць змінювалися і підсвічували не російських, а саме українських діячів. Тож замість вулиці Захарова у Луцьку тепер є вулиця Князя Романа.
Чому князь Роман?
Як розповіла краєзнавиця Тетяна Яцечко-Блаженко, відомий український історик та політичний діяч Михайло Грушевський ставить постать Романа Мстиславовича на рівні із такими видатними правителями, як Володимир Великий та Володимир Мономах.
«Князю Роману вдалося об'єднати велику територію Галицького та Волинського князівства і створити могутню державу, яка стала прообразом майбутньої України», – зазначає дослідниця.
Тетяна Яцечко-Блаженко зауважує, що в літописних джерелах князя Романа згадують як дуже талановитого державотворця, а також мудрого і відважного полководця. Військовий талант хлопця був помітний уже в 17 років. Тоді він себе проявив як мужній воїн і брав участь у відомих битвах та походах. Впродовж життя йому вдалося здійснити переможні походи проти половців у кінці XII століття та на початку XIІI століття. У 1203 році князь Роман підкорив Київ і князював там з 1203 по 1205 рік.
Також в історію він увійшов як вмілий дипломат, адже йому вдалося налагодити важливі тісні зв'язки із Візантією, Угорщиною та папським престолом.
«Коли він створив Галицько-Волинське князівство, то у 1199 році туди увійшли такі території, як місто Перемишль, Звенигород, Теребовль, Галич. А також Белз, Берестя, Пересопниця, Дорогобуж, Шумськ та Луцьк», – розповіла краєзнавиця.
Після смерті Романа залишилося двоє синів: Данило – майбутній король Данило Галицький, та Василько.
Також важливо сказати, що за період свого правління Роман Мстиславович здійснив багато різних важливих реформ, а також він припинив боярське свавілля і розбудовував свої володіння. Було тоді побудовано багато нових міст, доріг та укріплень, які робили його державу досить могутньою.
Створена Князем Романом об’єднана могутня держава стала прообразом майбутньої України. Ми маємо пам’ятати історію. І названа на честь такого діяча вулиця – ще один спосіб нагадати нам про те, як формувалася Україна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.