Поділитись:

Тетяна Єремеєва розповіла про мрію, яку реалізувала

Автор: Мая Голуб |
Четвер, 13 квітня 2017, 21:00

Лікарка-офтальмолог Тетяна Єремеєва допомагає людям побачити світ по-новому завдяки лікуванню зору в "Центрі хірургії ока професора Загурського".

У Луцьку вона відкрила свою клініку. Вже 8 років веде власний бізнес, а також консультує пацієнтів, проводить операції. Неподалік кінотеатру "Промінь" на проспекті Грушевського, 1 знаходиться її центр, де вона займає посаду головного лікаря.

Зустрілись із Тетяною Єремеєвою у її просторому кабінеті. На робочому столі є макет очного яблука, комп'ютер Аpple, на книжкових полицях – багато книг на медичну тематику.

Цікаво, що у кабінеті є спеціальна кнопка, натиснувши на яку можна усіх попередити, щоб не турбували.

У інтерв'ю для ділового видання "Конкурент" Тетяна Єремеєва розповіла про свою кар'єру у медичній галузі, роботу центру та відпочинок.

– Ким ви завжди хотіли стати?

– Cтати лікарем – це була моя мрія з дитинства. В принципі, іншої професії я собі не планувала. Батьки досі зберігають багато довідок, які я видавала своїм іграшковим "пацієнтам".

– Робота із зором – це практично ювелірна робота. Чому обрали саме цей напрямок?

– Я навчалася у Львівському національному медичному університеті на лікувальному факультеті. Зазвичай спеціалізація у студентів відбувається на останніх курсах. Спочатку вибір був між неврологом та гінекологом. Але, завітавши на кафедру офтальмології, я зрозуміла, що мені найбільше подобається офтальмологія.

– "Центр хірургії ока професора Загурського" є у 6 польських містах. Коли центр відкрили у Луцьку?

– Ми відкрились у 2009 році. До цього тривали різні підготовчі моменти. Ми вибирали приміщення, створювали концепцію клініки. Цікаво, що в ті роки всі приватні клініки мали класичні атрибути "дороговартості" – це кришталеві люстри, шкіряні дивани, венеціанська шпаклівка на стінах. Однак я вважаю, медичні заклади повинні мати нейтральний вигляд, а показовими мають бути тільки медичні послуги. Не треба акцентувати увагу на чомусь іншому.

– Як ви добираєте персонал? На що, у першу чергу, звертаєте увагу?

– До персоналу у нас високі вимоги. Обираємо найкращих. Звичайно, що багато знань сучасна медична освіта в Україні не може дати як для молодшої медичної сестри, так і для лікаря. Багато треба допрацьовувати, багато треба довчати. Основний критерій у нас – це здатність швидко навчатись. Але більшість стажерів, на жаль, навіть не вміють працювати з комп'ютером, тому і не стають частиною нашої команди. Медичні сестри в нашій клініці виконують роботу помічників лікаря, як це заведено в закордонних клініках.

– Cкільки людей загалом працює у "Центрі хірургії ока професора Загурського" у Луцьку?

– 42 людини у моєму підпорядкуванні.

– Чому саме в Луцьку вирішили працювати? Чи не хотіли б закордоном працювати?

– Я українка та корінна лучанка. Пропозиції працювати в Польщі я отримувала неодноразово. Моя рідна сестра проживає у Сполучених Штатах Америки, працює у відомій медичній клініці. Дефіцит лікарів є в кожній країні, навіть у США. Але я особисто не маю планів покидати Україну.

– Ви стажувалися закордоном?

– Так. Я стажувалася в Польщі багато років. Зокрема, у Наленчуві та Люблінській університетській клініці. А в 2013 році було цікаве та захоплююче стажування у клініці доктора Агарвала у Ченнай (Індія). Професор Агарвал – відомий у світі офтальмохірург, автор багатьох хірургічних методик. Індія – це колоритна країна, де неймовірна бідність межує з неймовірною заможністю. Там хірургам-іноземцям дозволено надавати допомогу, проводити діагностику та оперувати найбідніших людей. В кожній клініці є окремі операційні для такої категорії пацієнтів. На прийомі були люди, які ніколи в житті не бачили лікаря. Для таких людей – це шанс бачити, а для хірурга – це хороший шанс вдосконалити свої навички.

– На вашу думку, що потрібно змінювати в медицині в Україні? Що, в першу чергу, потребує реформи?

– Я вже неодноразово говорила, що підтримую команду в.о. Міністра охорони здоров'я України Уляну Супрун та всі кроки, які вона втілює. Подобається мені курс на електронну медицину, електронні реєстри та електронну історію хвороби пацієнта. Дуже важливо та першочергово – це зміна системи фінансування охорони здоров'я. Тобто гірше, ніж є, вже бути не може. В жодній розвиненій країні світу немає такого самообслуговування, як у нас в стаціонарах, де ви приносите ще з собою постіль і родичі три рази на день вас годують. Також ви купуєте ще всі ліки самостійно… Тому потрібно щось змінювати.

– Волинь сприятлива для ведення бізнесу?

– Я не думаю, що в Україні є якісь регіональні особливості. Скрізь є складно. Зараз тим паче складно.

– Які захворювання очей лікуєте у Центрі в Луцьку?

– Абсолютно весь спектр захворювання очей ми лікуємо. Від звичайної діагностики зору, підбору окулярів до найскладніших операцій на сітківці. Нещодавно ми ще почали робити реконструктивну хірургію на повіках.

– Яка методика лікування у вашому центрі? Чимось відрізняються процедури від того, як це працює закордоном, наприклад, у Польщі?

– Люди є однакові у всьому світі, так само, як і структура захворювання очей. У світі існують єдині протоколи лікування всіх захворювань очей. Ці протоколи затверджуються і періодично переглядаються науковою спільнотою. І не повинно бути країн, де б лікування відрізнялось. У часи Радянського Союзу ми були закриті від наукової спільноти і дуже часто намагалися створити якісь свої "велосипеди" в лікуванні. Ефективність більшості препаратів та методик лікування не підтверджувалась у дослідженнях. На жаль, деякі лікарі до цього часу використовують неефективні, без доказової бази препарати та методики лікування у своїй практиці.

– З яких областей приїжджають люди лікуватися у ваш заклад?

– Левова частка – це з Волині, звичайно. Але у нас дуже багато людей з інших областей, також з Києва, з-за кордону.

– Учасники АТО приходять до вас на обстеження чи лікування? Можливо, є пільги для них?

– Ми є приватний заклад і самостійно заробляємо на свої витрати. Але ми все одно співпрацюємо з ГО "Меценати для солдатів". У нас діє благодійна програма, і за цією програмою обстежуються учасники АТО. Також деяким учасникам Майдану та АТО, які цього потребували, ми безкоштовно проводили операції

– Яка вартість обстеження зору у Центрі?

– Ціна залежить від послуги та від кількості спеціалізованого обладнання, яке використовувалось. Це може бути від 50 гривень до 700 гривень. Для зручності та економії коштів у нас розроблені пакетні послуги за основними захворюваннями очей.

– Ви неодноразово потрапляли у різноманітні рейтинги успішних жінок на Волині. Як ставитесь до таких рейтингів?

– Спокійно. Це приємно, звичайно, але, думаю, це суб'єктивна думка команди людей, які формують рейтинг.

– Як ви плануєте свій робочий час?

– В мене є свій органайзер, куди я записую всі свої справи. Планую все на майбутні періоди. Я людина дуже організована. І завжди структуризую свою роботу, де треба займатися організаційними питаннями, де треба медичними.

– Як ви відпочиваєте?

– Відпочиваю зазвичай з дітьми.

– Де б ви хотіли ще побувати?

– У більшості країн я вже була. Зараз плануємо з дітьми подорож Європою.

– Ви відвідували фестиваль "Бандерштат" у Луцьку. Які ще фестивалі відвідуєте?

– Я відвідую всі фестивалі, які є в місті. Мені здається, це такі візитні картки нашого міста.

– Що вам подобається читати?

– 90 % – це спеціалізована література. Насправді настільки великий обсяг медичної літератури і медичної інформації, яка поновлюється практично щодня. Вже навіть було якесь дослідження, що треба 60 років, щоб перечитати всі медичні журнали, які випускаються в світі. Полюбляю читати ще різні книги по бізнесу. Нещодавно завершила читати "Країна стартапів" авторів Ден Сенор і Сол Сингер. Презентація цієї книги в Україні була в грудні 2016 на одному бізнес-форумі. Це про економічне ізраїльське диво. Дуже подібні у нас ситуації з цією країною. У нас також тривають постійні військові дії і у нас немає хороших сусідів. Але, незважаючи на це, цій країні вдалося досягнути економічного зростання і досягнути успіхів в сільському господарстві в пустелі. Думаю, всім політикам варто переглянути цю книгу.

– Чи плануєте ви йти у політику?

– На даний час таких планів у мене немає.

– Ваші син і донька де зараз?

– У Луцьку зі мною.

– Я бачила вас у відеоролику у рекламі кінного клубу. Знаю, що у вас є на вулиці Чернишевського у Луцьку конюшня. Ви там наразі керуєте?

– Конюшня, на жаль, стала єдиним активом, який не був цікавий колишнім партнерам та друзям покійного чоловіка, тому що коні – це не бензин. Але коні потребують щоденного професійного догляду, тренування та спеціального спортивного харчування. Звичайно, що ми з дітьми взяли під опіку цих тварин. Ми проаналізували роботу, звільнили всіх попередніх людей і сформували нову команду. Ми залучили експертів з верхової їзди, відвідали з дітьми Голландію, вивчили досвід європейських країн, як ця робота побудована. Ми створили сайт, де інформуємо про наші новини, також побудували нову стайню і завершуємо будівництво конкурного поля … Мені приємно, що мене підтримує в цій справі Українська федерація кінного спорту, а фінансово – мої друзі. Думаю, що з часом ми завершимо впорядкування території і зреалізуємо ту мрію як місце сімейного відпочинку та спілкування з природою, про яку в численних інтерв'ю згадував Ігор Миронович.

– Скільки там є коней?

– У нас 20 коней. Є спеціальні коні для спорту, є для навчання, а також поні для дітей.

– Ви займаєтесь благодійною діяльністю досить активно. Розкажіть ще про це. Остання новина, яку я читала – це про "BRAILLE STUDIO".

– Ми багато років співпрацюємо, допомагаємо саме громадським організаціям, які об'єднують людей з проблемами зору. Багато проектів вже було реалізовано. Це і закупівля озвучених тонометрів, термометрів для людей, які мають проблеми із зором. Ми підтримували проект по супроводу незрячих людей у місті. Коли ми обговорювали майбутні проекти, Віталій Ткачук з ГО "Генерація успішної дії" озвучив ідею купівлі такого принтеру, який би надав можливість надрукувати книги. Я сказала, що обов'язково його підтримаю. Виявляється, що до цього часу всі книги з шрифтом Брайля були надруковані ще за Радянського Союзу. Сучасної літератури для дітей не було. Аудіокнигами неможливо замінити навчання такої дитини. Для розвитку головного мозку та здібностей дитини з вродженими вадами зору є обов'язковою для опанування методика рельєфно-крапкового шрифту. Разом з благодійним фондом "Волинь 2014" та іншими небайдужими благодійниками ми зреалізували цей проект.

– Як ви будете Великдень святкувати?

– Разом з дітьми плануємо піти на літургію і посвятити паску до собору, і будемо святкувати у родинному колі.

Автор: Мая Голуб
Надрукувати
мітки:
коментарів