Репресована волинянка розповіла про депортацію своєї родини
85-річна волинянка Марія Зінчук, у дівоцтві – Бондарук з восьми років разом з родиною була на засланні у Сибіру. Там сім’я прожила 10 років.
Про це пише Суспільне.
Жінка розповіла, як відбувалася депортація українських родин та як тоді доводилося виживати.
Депортували родину Марії через зв'язок її старшого брата Анатолія з повстанцями восени 1947 року. Їй тоді було вісім років.,
«Старший брат Анатолій вчився у Львові, в університеті на фізматі. Він мав зв’язки з упівцями і за те його засудили на 10 років в Колимі, а сім’ю вивезли в Сибір на заслання. Бабцю Ярину, маму мою Марію і ще одного брата Олександра», — розповіла донька репресованої Валентина Горбатюк.
Батько Марії Михайло був активістом «Просвіти» та керівником просвітянського хору, помер від тяжкої хвороби, коли донці було п'ять років, розповідає Валентина Горбатюк.З її слів, на збори родині дали усього ніч, в дорогу взяли старий батьків кожух, який грів їх усіх в холодному вагоні. Близька родина Бондаруків до ранку напекла чотири печі хліба.
«Висушили це все в сухарі, і за допомогою цих сухарів, вони вижили, коли упродовж трьох тижнів їх везли.Тільки давали лиш попити, і тримали, як худобу – 74 людини в вагоні. Ні лавок, ні нар», — говорить жінка.
Везли репресованих українців до Сибіру у закритих вагонах, людей випустили з товарняків лиш за Уралом, – розповідає донька Марії Ганна Ахрипчук. Відбувала заслання родина Бондаруків у шахтарському місті Кисельовськ. Їм дали землянку.
«Вони в тій землянці трошки побули, і це сирість, це постійний грибок, це дуже складно в таких умовах. Бабуся працювала на шахті, син Сашко також.Мама почала вчитися в десятирічці. Над дітьми каторжан підсміювались інші діти, відчутно була жорстокість вчителів», — розповідає друга донька репресованої Марії Ганна Ахрипчук.
Свої спогади про життя в депортації Марія Зінчук (Бондарук) записувала у зошит, так з’явився рукопис пам’яті про пережиті роки в засланні.
«У школі обзивалися бандерівцями.Коли мене викликали до дошки, то підкреслювали моє прізвище, називали «Бандерук», – розповідає Марія.
За літописом Марії Зінчук-Бондарукцього року видали книгу «Незабутній смак Волинських яблук». Таку назву книга отримала, бо жінка описувала там той момент, як її мам не могла забути запах і смак яблук з батьківського саду.
Літопис видали у Жидичинському монастирі, розповідає упорядниця збірки, громадська діячка, заслужена вчителька України Олеся Ковальчук.
«Мені довелося чималенько попрацювати з рукописом, оскільки почерк і призначався той літопис десятилітнього продовження тих мук просто для родини.Епізоди, певні якісь уривочки, кажуть так багато в плані інформації: взагалі про образ того часу, про образ тої влади, про те червоне зло – воно все вагоме», — каже упорядниця.
Зі слів Олесі Ковальчук, у період примусового виселення українців депортували 75 волинян із 27 сімей Жидичина, із заслання не повернулися чотири місцеві родини.
Нагадаємо: поблизу населеного пункту Іванівське, Бахмутського району поліг волинський воїн Владислав Богомаз.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.