Володимир 100 років тому на листівках художника з Моравії Еміля Вайса

В період Першої світової війни у лавах австро-угорської армії, яка перебувала на території Волині, були талановиті художники і фотографи. Дуже багато світлин 1917 року зберігається в Архіві Австрійської національної бібліотеки. Не менш дивовижними є листівки, які створив солдат Еміль Вайс. 

Про автора листівок – видатного карикатуриста та творця пропагандистських плакатів, розповідає Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир».

Серед робіт Еміля Вайса є декілька неймовірних замальовок міста Володимира, а саме: Успенський собор, синагога, стара дерев'яна дзвіниця Миколаївської церкви та два малюнки з виглядом на Собор Різдва Христового.

 

 

 

 

Еміль Вайс народився в Моравії, яка тоді була частиною Австро-Угорщини, і здобув освіту архітектора у Відні. Після закінчення Першої світової війни у 1920-х роках він працював художником-карикатуристом для газет і рекламним художником у Празі. Його плакати зберігаються в Празькому музеї прикладного мистецтва, де репродукції продаються і досі, як і його мініатюри з обкладинок сірникових коробок. Вайс також певний час працював архітектором у стилі ар-деко.

Після приходу до влади Гітлера в 1938 році він шукав притулку в Британії, але йому було відмовлено в дозволі на виїзд. Коли нацисти вторглися на територію тогочасної Чехословаччини через труднощі з пошуком роботи він погоджувався на більшість пропозицій, у тому числі створення пропагандистських плакатів часів війни, ілюстрацій для чеських видань і ескізів портретів для The Daily Telegraph.

Потім він познайомився з Роуз Файлман, авторкою дитячих книг і поезії, яка знімала серіал для дитячої сторінки The Christian Science Monitor у Бостоні. Він ілюстрував для неї щотижневі сегменти і це дало змогу познайомитися з Севільом Девісом – лондонським кореспондентом Monitor, який призначив Еміля їхнім лондонським репортером. Еміль Вайс висвітлював міжнародні події, такі як конференція 1946 року в Ланкастер-хаусі. У 1948 році він емігрував до США і став художником-репортером Monitor, висвітлюючи національні події та політиків аж до своєї смерті в 1965 році.

Його портретна галерея з тисячі малюнків міжнародних діячів є історичним мікрокосмом середини 20-го століття. Деякі малюнки є прямим репортажем, а інші – сатиричні. Крім його портретів, «Монітор» опублікував ілюстрації до статей, а також замальовки з подорожей Еміля – багато з Австрії, за які президент Австрії Адольф Шарф нагородив його Золотим знаком Пошани в 1964 році.

Еміль Вайс є ілюстратором приблизно 40 дитячих книжок (оригінали зберігаються у колекції Керлана бібліотеки Університету Міннесоти), він проілюстрував видання Harper & Row для юних читачів, «Профілі мужності» Джона Кеннеді. Він був автором My Studio Sketchbook, Marsland, London 1948. Разом з Карлою Вайс проілюстрував дитячу кулінарну книгу Let's a party у 1946.

Як будь-який справжній митець, Вайс мав свої забобони. Він вважав, що якщо вимовляти назву ліків з латинським акцентом, то їх ефективність зростає. При болях у попереку він прикладав аркуш червоної фланелі, складений навпіл і накинутий на шнурок, який обмотував навколо талії. Будь-який інший колір, крім червоного, не був цілющим. На щастя, його дружина Карла, яка закінчила Празьку музичну академію, була більш практичною, тож не зважала на його маленькі дивацтва і допомагала йому продовжувати кар'єру художника.

Карла Вайс була піаністкою за освітою. У них був один син, Ян В. Вайт, видатний консультант з дизайну журналів, відомий своєю книгою «Редагування за дизайном» – першою книгою про журнальний дизайн. Продовжує сімейні дизайнерські традиції і син Яна В. Вайт – Олександр В. Вайт. Він є педагогом, типографом та автором книги «Елементи графічного дизайну» та кількох інших книг з типографіки та графічного дизайну.

Еміль Вайс похований на кладовищі Маунт-Плезант у Готорні, Нью-Йорк.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Колекціонер «засвітив» понад 40 рідкісних листівок з українськими краєвидами XIX – початку XX століття
• Висить вже 11 років: у Луцьку розклеювали листівки з унікальною історією будинків (фото)
• Волинь та волиняни на листівках 100-літньої давності (фото)