Їздить на «хаммері» та управляє «пташками»: за Україну воює Ісус з Волині (фото)

25-річний офіцер 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила із волинського селища Стара Вижівка став відомим від народження. А все завдяки своєму імені – батьки назвали його Ісусом. «Такого раніше в історії не було ніколи, я був першим в Україні і в Європі», – з посмішкою говорить нині чоловік. А його побратими жартують: «На землі все так погано, що сам Ісус прийшов в армію служити».

Про воїна пише газета Вісник+К.

Назвав сина на честь Бога

Ісус Коржов з дитинства звик до уваги. Все через своє ім’я та історію кохання його батьків. Про неї у кінці 1990-х – початку 2000-х багато писали і навіть знімали телепрограми. Так, газета «Сегодня» 6 січня 1999-го писала, що батько Ісуса Андрій Коржов у 22 роки потрапив у тюрму. П’ятнадцять років він провів у в’язницях Одеси, Сокаля, Львова. Там пережив перебудову, проголошення України незалежною... У 1989 році вірянам дозволили бувати у в’язницях – і тоді затяті злочинці круто змінювали своє життя і відкривали серце Богу.

«Я нікому не був потрібен. Усі забули про мене, але я прислухався до слів віруючих, які приходили до нас... Довгий час вагався, не міг зосере­дитися... І я увірував. Розумієте? А Він мені пробачив», – розповів журналістам Андрій Коржов про свій шлях до Бога.

Він був одним із перших, хто 1994 року у Львівській колонії суворого режиму прийняв хрещення.

Із майбутньою дружиною Ларисою зі Старої Вижівки Андрій познайомився наприкінці 1996-го, йому ще залишалося сидіти понад рік. Пів року вони лише листувалися і жодного разу не бачилися.

«Я приїхала на побачення. Чекаю. І тут їх виводять... чоловік десять. Посередині стоїть хлопчисько – сміється, аж підскакує. Це і був Андрій», – розповіла жінка про першу зустріч.

Вінчання було скромним – тісна кімната мало нагадувала палац урочистих подій. Щоб побути удвох, молодятам надали на три дні спеціально відведену кімнату.

Як кожна сім’я, Коржови мріяли про дітей. Але Лариса не вагітніла.

«Я пообіцяв тоді Богу, що якщо у нас народиться син, я назву його Ісусом», – розповідав Андрій Коржов.

А через два тижні жінка йому повідомила довгоочікувану новину.

І коли народився хлопчик, його батько виконав обітницю. Правда, через трохи дитині дали ще й інше ім’я – Назар, тобто, Ісус із Назарета. Були такі люди, яким незручно так називати з релігійних міркувань.

«Від сина я не приховуватиму свого минулого, – казав у перші місяці життя свого первістка Андрій. – Бог дав мені мудрість, наче я і не відбував покарання. А свого Ісуса, звичайно, хотів би бачити насамперед чесною людиною».

За чверть століття, які минули з того часу, можна сказати, що Андрій Коржов своє слово стримав. Бог благословив цю родину зі Старої Вижівки сімома дітками. Про них у невеликому містечку говорять тільки добре.

Їздить на «хаммері», управляє дронами…

Найстарший їхній син, Ісус, завдяки якому сім’я і стала відомою, обрав шлях воїна-оборонця. Нині він – старший лейтенант, командир розвідувальної роти 24-ї ОМБр імені короля Данила. Його бойовий шлях почався ще до повномасштабного вторгнення. З 2017 року він служив контрактником у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Був з нею в АТО. Хлопця запримітили і запропонували вчитися на офіцера. Одеську військову академію він закінчив уже під час повномасштабного вторгнення. Тому відразу потрапив на фронт.

На офіційній сторінці 24-ї бригади розміщено 50-хвилинне інтерв’ю з Ісусом-Назаром Коржовим. У ньому він розповідає коротко історію сім’ї, про те, як над ним глузували у школі: називали «святим», питали «чи знає Люцифера». Про все молодий чоловік говорить з посмішкою. Так само невимушено розповідає про бої. Слухаєш – ніби якийсь захопливий пригодницький фільм дивишся. А він же говорить про криваві бої під Кремінною, Бахмутом, Херсоном.

«Сказали нам іти наступати вздовж Дніпра, 30 кілометрів проламати. Ви що, смієтеся?! Та які 30 кілометрів?! Ми ж все вивчили: тут така лінія оборони, тут танки, тут резерви… Та куди? Нє-нє… Ми до останнього думали, що нас на смерть тупо відправляють, – розповідає Ісус-Назар. – І от ранній ранок: «Вперед!» – і ми вклинюємось в передній край. Ми перші, потім наступний батальйон, потім ще один… По нас працювала артилерія, ланцети, летіло все. А ми проламали передній край, у нас був тільки один трьохсотий (поранений, – авт.) Ми пройшли 30 кілометрів на самому характері! Це так мощно виглядало. Коли ми відбили ці позиції, я зайшов на них, у них там були построєні просто замки, з дерева і землі. Ти заходиш – в повний ріст окопи, в повний ріст бліндажі внизу. Крупнокаліберні кулемети через кожні 20 метрів. Дороги заміновані… Це було нереально взяти. Дивишся – ну як?! Ми залетіли туди просто на фарті – а вони через поле тікають хто куди врозсипну. Переодіваються, скидають все із себе… Кидають своїх трьохсотих і двохсотих…»

Ісус-Назар Коржов – офіцер нової формації. Він двічі був поранений, але намагався швидше відновитися, щоб знову стати у стрій. Їздить на «хаммері», може управляти дронами (називає їх «пташками»). І абсолютно реально оцінює противника.

«У нас немає такого ресурсу, як у росії. Привезли «м’ясо» 100 тисяч – і вперед. Запитав одного полоненого, чоловіка років 58-ми: «Що ти тут робиш?» – «А у нас, – каже, – немає варіантів. У бою можна до вас у полон потрапити. А якщо побіжимо назад, то свої розстріляють». У них там загранзагони стоять. От вони лізуть і лізуть вперед… Якщо я не буду з ними воювати, то моїй сім’ї не поздоровиться. Вони ж заходять без розбору, все навколо у селах і містах зносять до фундаментів і кажуть: «Ми вас освободили». Тому ми мусимо тут воювати, щоб зберегти своє майбутнє і майбутнє своїх рідних. Мусимо давати опір і знищувати ворога».

А ще Ісус Коржов не розуміє тих чоловіків, які розслабилися на «мирній великій землі», ходять у спортзали, на дискотеки і вряди-годи задонатять сотню гривень для армії. Якщо так продовжуватиметься, каже, то ми можемо і програти. Хоч сам старший лейтенант Коржов переконаний: ворога в Україні чекає тільки смерть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• На Волині воїн без обох ніг ремонтує вулицю, бо не може їхати на візку (фото)
• «В них в крові знищувати українця», – лучанин Анатолій Величко про боротьбу проти рф (відео)
• Як у Луцьку зустріли 4 Героїв, повернених з російського полону (відео)