Поділитись:

Як на Волині з'явилися зубри (фото)

Четвер, 02 листопада 2023, 10:05

Зубри на Волині жили з давніх-давен, проте були повністю знищені людьми. Згодом у 1965 році 15 особин привезли з Біловезької Пущі й поселили в лісових угіддях тодішнього Звірівського мисливського господарства.

Про це розповів директор Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» Віталій Деркач, – повідомляють Лісові Інформаційні Системи.

На Волині у місцевості, що охоплює «Цуманську пущу», популяція червонокнижного зубра становить понад два десятки особин. Загалом поступово чисельність зубра зростає.

 

Трохи історії

Зубри на Волині жили з давніх-давен, проте були повністю знищені людьми. Завезли їх сюди у 1965 році з Біловезької Пущі. 15 тварин поселили в лісових угіддях тодішнього Звірівського мисливського господарства. І вже на початку 90-х років в області налічувалося понад 200 зубрів. Однак «лихі дев’яності» наклали негативний відбиток і на природу – і на 2015 рік, коли створювали Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», їх було всього 12 особин.

 

«Зубр» – для зубрів?

Зі слів Віталія Деркача, основними завданнями при створенні Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» вказувалося збереження дубово-соснових насаджень волинського Полісся і збереження зубра. Але під час створення парку виникла, м’яко кажучи, цікава ситуація: через втручання певних зацікавленостей до складу нацпарку не ввійшов заказник «Зубр» площею понад 5 тис. га. Це нонсенс, адже парк створено для збереження зубра, а територія, де вони водяться, не ввійшла до складу нацпарку. Якщо взяти карту «Цуманської пущі», то цей заказник знаходиться у самому центрі. Він мав бути осередком, ядром нацпарку.

Власне на території парку зубри перебувають тільки у літній період. А це приблизно площа до 400 га. Ця територія досить заболочена, багата на чагарники, поляни – їм тут влітку комфортно. Особливо для самок із телятками, є де сховатися від зайвих очей. А на зиму червонокнижні велетні шукають більш сухі місця, тому вони мігрують до заказника «Зубр». Ця територія підвідомча філії «Ківерцівське лісове господарство», тут діє приватне мисливське господарство.

«Парадокс в тому, що приватному мисливському господарству зубр не є цікавий: це червонокнижна тварина, полювати на неї мисливці не можуть, ще й об’їдають зубри добряче годівниці, – зазначив директор. – Нас вразив у вересні встановлений факт вбивства молодого самця, що вийшов за межі парку. Його застрелили браконьєри із рушниці, що довів розтин трупа», зауважив директор.

Поповнення і збільшення популяції зубра

Навесні працівники нацпарку фіксували 21 дорослого зубра та одне минулорічне телятко. Проте їх насправді більше. Влітку дві фотопастки, подаровані Всесвітнім фондом природи WWF-Україна, зафіксували ще двох телят.

«Спочатку зафільмували, ще коли був сніг, як рухається живіт вагітної зубрихи, а потім – народження телят. Фотопастки ми використовуємо лише для спостереження за зубром. І це шикарно, бо по слідах я б ніколи не став стверджувати напевне, що це саме бігало двоє телят однорічних. Можна було би подумати, я що є одне телятко», – розповів директор нацпарку.

 

На сьогодні у цуманській субпопуляції зубра європейського мало б бути 24 особини (включно з молодняком), якби не браконьєри. Директор парку чекає зими, щоб провести облік тварин і напевне знати їхню кількість.

«Будемо рахувати по снігу, шукатимемо технічні засоби, щоб перевірити точну чисельність зубра. Вони збираються у стадо лише на зимовий період, після закінчення гону. І знову «але»: в цьому випадку перелік проходить поза межами парку. Попередні роки ми зверталися до управління екології, збиралися представники управління лісового та мисливського господарства, нацпарку. До війни, два роки тому, щоб порахувати зубрів, ми застосовували квадрокоптер, але під час війни цього не робити», – зазначив він.

 

Для зубра в межах Волинської області, на думку Віталія Деркача, умови майже ідеальні. Тут вони мешкають не в чистих дубових насадженнях, а у більш зручних: кущики, галявини, чагарники, водойми, болітця, де зубр любить повалятися, поля поряд, щоб пастися. І майже повна відсутність людей. У заказнику «Зубр» до найближчого населеного пункту – кілометрів десять у різних напрямах.

Віталій Деркач переконаний, що один із факторів збільшення чисельності волинської субпопуляції є створення нацпарку. І тенденція до збільшення є – з 15 до 24 особин за 7 років.

«Чисельність мала, адже, як кажуть науковці, щоб розвивалася популяція, має бути не менше 25 голів. Є проєкт створення центру реабілітації зубра, який передбачає і приєднати заказник «Зубр» до парку, і завезти особини з інших регіонів для «покращення крові», створити вольєрне господарство і з часом з’єднувати вольєрних тварин з тими, що в диких умовах. Так я бачу перспективу збільшення кількості зубрів на Волині», – розповів він.

Майстер з охорони природи Володимир Лойко працює з дня створення національного парку, раніше працював у Звірівському мисливському господарстві. Його обхід потрапляє в ті місця, які облюбували зубри. До прямих обов’язків майстра входить і спостереження за зубрами, він «ловить» їх на уже згадані фотопастки.

 

На його світлинах у смартфоні – зламані лісові дерева. Стовбури вільхи, ялини, у діаметрі десь сантиметрів десять, перекручені могутнім самцем як позначка його території. Так самці мітять свої ділянки у шлюбний період.

Але людині не варто остерігатися зубрів – ці тварини самі обминають нас, уникають зустрічі з людиною. Пан Володимир каже, що за всю історію роботи найближче був до зубра за 10 метрів.

 

Довідково:
Зубр європейський – найбільша тварина в Європі. В Україні основні місця існування – Карпати, Лісостеп та Полісся. Через надмірне і неконтрольоване полювання на зубра впродовж XVII-XIX століть його існування опинилося під загрозою. У більшості країн Європи цей вид був знищений повністю.
На сьогодні в Україні налічується близько 400 особин зубра європейського. У 1980 році вид отримав охоронний статус, включений до Червоної книги України.
Зубр також включений у Додаток III Бернської конвенції, до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського червоного списку, а також є одним з важливих видів для класифікації територій, пропонованих Євросоюзом у рамках мережі NATURA 2000.

Світлини з фотопасток від Всесвітнього фонду природи WWF-Україна; з особистого архіву Володимира Лойка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів