«Слава Україні!»: розстріляним росіянами полоненим виявився боєць Олександр Мацієвський (фото)
Українським захисником, якого беззбройним розстріляли росіяни, був Олександр Мацієвський.
Про це повідомляє Регіональне управління Сил ТрО «Північ» Збройних сил України.
6 березня 2023 року у мережі вся Україна і світ побачили страту українського воїна, бійця 163 батальйону 119 окремої бригади ТрО Чернігівської області. Відео героїчної загибелі захисника Олександра Мацієвського за добу стало вірусним і нікого не залишило байдужим.
«30 грудня 2022 рок на околицях Соледару він і ще четверо військовослужбовців під час переміщення прийняли зустрічний бій з переважаючими силами противника. Десь о 12-й годині візуальний контакт і зв'язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї.
Ми до кінця не знаємо подробиці того бою. Невідомо, хто і як загинув, невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків, на жаль, не лишилося, всі загиблі або зниклі безвісти», – йдеться в повідомленні.
Зазначається, що мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його підрозділу впізнали побратима на цих кадрах.
«Розстріл українського військовослужбовця, який потрапив у полон, вже облетів інформаційний простір України, дипломати звернули увагу наших партнерів. Це порушення Женевських конвенцій. А ще – це підлість і їхній страх. Бо навіть у такому становищі наш воїн не злякався їх та промовив «Слава Україні». На ці кадри дуже боляче дивитися, але вони не викликають в українців страху. Ні, нація стає ще більш рішучою у прагненні знищити всіх ворогів і звільнити нашу землю», – додають у повідомленні.
За деякий час відбувся обмін, і тіла Героїв, що загинули у тому бою, передали українській стороні. 14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого земляка.
Народився Сашко 10 травня 1980 року у Молдові, куди за розподіленням була направлена його мати, Парасковія Михайлівна. Вона працювала технологом на Кишинівській взуттєвій фабриці. Саме там Олександр закінчив середню школу та електротехнічний коледж. Потім родина повернулася до Ніжина. До лютого 2022 року Олександр працював за фахом.
З першого дня повномасштабної агресії він пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але відразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блок-посту, готував пляшки з запалювальною сумішшю і наполегливо знов звертався до збірного пункту. 11 березня його зарахували до Ніжинського батальйону територіальної оборони. Олександр старанно навчався військової справи, його призначили снайпером. У грудні, коли батальйон збирався вирушати на схід, Олександр не сказав мамі, що він поїде у зону активних бойових дій, бо не хотів що б вона хвилювалася.
29 грудня він зателефонував мамі, це була їх остання розмова. Після слів «Мама, я ніколи не здамся у полон!» Парасковія Михайлівна зрозуміла, що син на фронті. Потім були важки дні – Сашко не дзвонив, його телефон не відповідав. І лише ввечері 7 січня прийшло повідомлення, що абонент знов на зв’язку. Побратими повідомили матері, що син загинув. А потім було його впізнання у Київському морзі.
Жінка згадує: з появою у мережі відео загибелі її серце знов сколихнулося. А потім був дзвінок від його сина – він зі сльозми кричав: «Я бачив, як вбили мого батька!»
Слава Україні!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Луцький виш перевіряли через аномальну кількість студентів-призовників
Життя після «МастерШефа»: чим зараз займається волинський кухар Віталій Наливайко та чи знайшов дівчину
Підвищення зарплат педагогам неможливе, – головний освітянин Луцька
У Луцьку хотіли вирощувати банани, але депутати – проти
Нововолинський ремонтно-механічний завод продали: хто новий власник?
