Поділитись:

Угорці, які люблять Україну: як попри політику Орбана волонтери допомагають біженцям

Автор: Міла Роспопа |
Вівторок, 03 січня 2023, 09:00

Угорщина відома своїм негативним ставленням до України. Уряд на чолі з прем'єром Віктором Орбаном грає на руку російському президенту, гальмуючи санкції проти країни-агресора. Конфлікти між Будапештом та Києвом на цьому ґрунті виникають постійно. Угорці також дуже полярні у ставленні до українців – зокрема, і тих, хто в їхній країні має статус біженця та ховається від жахів війни.

Трохи статистики: 
Опитування Policy Solutions та Závecz Research, проведене з 25 квітня по 4 травня та опрацьоване журналістами ВВС, показує, що 52% опитаних угорців вважають путіна військовим злочинцем, а 38% не погодилися з цим твердженням. Серед прихильників партії «Фідес» прем'єра Віктора Орбана число тих, хто не вважає російського президента злочинцем, складає 48%. Окрім того, 42% угорців (зокрема, 49% прихильників партії Орбана) вважають, що путін напав на Україну через геноцид росіян в Україні. Також результати опитування показали, що кожен третій угорець не хоче, аби поруч із ним жили біженці з України.

На цьому фоні особливо цінно спостерігати, як окремі люди роблять усе, аби українці почувалися комфортно у їхній країні. У цьому матеріалі хочемо розказати про двох жінок, які з лютого волонтерять і допомагають біженцям, яких позбавила дому війна. 

Оксана Сокач із Закарпаття вже більше 20 років живе у невеликому селі Шонкад в Угорщині. Тут вона вийшла заміж, народила і виховала двох дітей. Її подруга Крістіна Бортіш приїхала в Угорщину із міста Берегове, коли їй було 13 років. Зараз жінці 33, і вона мама трьох рідних дітей і опікунка для хлопчика Діми з Лисичанська. 

Крістіна (ліворуч) та Оксана (праворуч)Крістіна (ліворуч) та Оксана (праворуч)
 

Оксана і Крістіна познайомилися на кордоні. Наприкінці лютого, коли в Україні почалася повномасштабна війна, вони обоє вирішили, що не можуть сидіти, склавши руки. І хоч країна, в якій вони живуть, не зовсім дружня до українців, жінки почали допомагати, як можуть. Протягом перших місяців повномасштабного вторгнення Оксана і Крістіна волонтерили у пунктах пропуску в селах Тисабеч та Берегшурань. Вони зустрічали людей, що тікали від війни. Допомагали їм з перекладом, допомагали перетнути кордон та зробити перші кроки у чужій країні. Це тривало кілька місяців.

Після того, як ажіотаж на кордоні спав, і потреби у постійному волонтерстві не було, жінки об'єдналися, щоб допомагати дітям біженців з України. Крістіна організувала літній табір для дітей, а Оксана приєдналася, щоб їй допомогти. Для того, щоб діти могли хоч на трохи забути про жахи війни.

«В УГОРЩИНІ НЕ ЛЮБЛЯТЬ УКРАЇНЦІВ»

Оксана живе у селі неподалік українського кордону. Ранок 24 лютого для неї почався як зазвичай. Вона попила кави і взялася робити домашні справи, коли їй подзвонила племінниця з України: війна почалася. 

«Далі я почала обдзвонювати всіх родичів – на Закарпатті, в Одесі. Казала, щоб вони приїжджали до нас. Я не знала, чим ще можу допомогти. Довго думала, і вирішила, що буду корисною, якщо поїду на кордон. Вдень я працювала, а ввечері після роботи приходила на кордон допомагати людям, які тікали з України. Волонтерила у пункті пропуску «Вилок – Тісабеч», – пригадує вона. 

На початку повномасштабної війни жінка була шокована тим, як угорці ставляться до українців. Каже, плакала вдень і вночі.

«Читала коментарі під дописами, а там писали, хай помруть всі українці, що України як такої ніколи не було. Дуже багато негативу. Якщо у відсотках, мені здавалося, 80% було проти України, а 20% – за. І ти в селі боїшся щось сказати, бо тебе всі вважають українкою і ставляться агресивно. Я не могла нормально повболівати за Україну, викласти у фейсбуці пост, який мені би хотілося написати. Бо я знала, що в коментарях мені напишуть щось таке, від чого я знову впаду в депресію. Зараз я як могла – вклалася в допомогу цим дітям. Відтоді стараюся не читати коментарів», – каже Оксана.

Оксана СокачОксана Сокач
 

За її словами, Угорщина дуже погано ставиться до України. Проте одна політична партія – «Momentum mozgalom» – намагається це змінити. Вона ще не дуже велика і популярна. Але ситуація покращується, відсоток тих, хто не підтримує Україну, щодня менший. 

ЯК ПОЧАЛАСЯ ДОПОМОГА ДІТЯМ

Волонтери з кордону мали спільний чат у месенджері. Туди пізніше і прилетіло повідомлення від Крістіни Бортіш. Про те, що дітям біженців потрібна допомога.  

«Влітку вона написала, що у місті Дьор під австрійським кордоном живе дуже багато людей з України. Батьки вдень ідуть на роботу, а діти вимушені сидіти вдома самі. Крістіна хотіла влаштувати табір, щоб діти могли десь перебувати. І їй треба була допомога. Я повернулася з відпустки в Хорватії, швидко зробила свої справи удома – і одразу поїхала за 700 кілометрів у Дьор. Там уже тривав перший табір для дітей, який організувала Крістіна», – розповідає Оксана. 

 

 

Жінки дуже підтримували одна одну і заохочувати робити щось ще. Писали цікаві програми, шукали спонсорів, навчилися писати проекти і отримували на них гранти.

Перший табір повністю організувала Крістіна. Він тривав чотири тижні, і в ньому взяло участь 70 дітей. Пізніше до неї приєдналася Оксана. Згодом про волонтерок дізналися в інших містах, і до їх заходів долучилися ще більше сімей з України. Зараз жінки працюють зі 120 дітьми. Заходи організовують різні. На Гелловін, наприклад, вони провели цікавий костюмований день. А нещодавно ходили разом із дітьми слухати «Пікардійську Терцію».

Оксана каже, що допомагати біженцям з України хотіла завжди. Але тільки недавно вона по-справжньому усвідомила, кому вона допомагає. 

«Це був один із наших таборів. Я сиділа з малечею, а поруч біля мене сиділи старші діти. Я почула розмову між ними. Вони говорили про те, як мама зранку розбудила і казала тікати, бо поруч впала ракета. Як із підвалу вони дивилися відео з камер у їхньому будинку, а там російські солдати знущалися над іграшковою зброєю, яку для хлопчика змайстрував тато. Про це між собою говорять діти. Всі їхні історії такі! Тоді я зрозуміла, ЗВІДКИ до нас прийшли ці діти. Бо зазвичай я просто знаю, що працюю із біженцями. А тут до мене прийшло усвідомлення, кому саме я допомагаю, і що пережили ці хлопці і дівчата», – говорить вона. 

 

Волонтерство Оксани і Крістіни триває з березня. І якщо на початку вони самі шукали ресурси, аби щось провести для дітей, то зараз різні спонсори самі пропонують їм підтримку. Хоч в Угорщині доволі багато людей вороже налаштовані щодо українців, за спостереженнями жінок, тих, хто щиро хоче допомогти, щоразу більше. 

«Я хочу вірити – і я вірю в Україну. До сьогодні це моя рідна країна. Моїх сил вистачить надалі допомагати українським дітям. Тепер я знаю, що достатньо сильна. Я знайшла себе у всьому цьому. Хоч мені і далеко їхати, я готова допомагати доти, поки триватиме ця війна», – каже жінка. 

«ЦЯ ВІЙНА ПОДАРУВАЛА НАМ СИНА»

Для Крістіни Бортіш все почалося із звичайного читання ранкових новин 24 лютого. 

«Я дізналась про війну в телефоні. Перша моя думка – що треба їхати і допомогти. Чоловік не хотів мене відпускати, але він бачив, що я не можу лишатися осторонь, і 29-го він мене відпустив на кордон, щоб я була волонтером-перекладачем. В душі я назавжди залишуся українкою, і коли в моїй країні сталася така біда – питання, чи допомагати, навіть не стояло. Було питання, як саме я можу Україні допомогти. Найперше хотіла їхати туди, де війна, і допомагати тим людям, які постраждали. Але в нас троє діток, і я боялася, що якщо не повернуся, вони лишаться без мами. Вже тоді я почитала, що на кордоні бракує перекладачів. Зібрала валізи і поїхала туди», – розповідає вона. 

Пункт пропуску «Лужанка – Берегшурань» знаходиться за майже 500 кілометрів від міста Дьор, де зараз живе Крістіна. Поїхати туди було непросто, але чоловік-угорець підтримав її в усьому. На кордоні вона волонтерила кілька тижнів. Розповідає, що тоді вперше побачила, як долі дітей калічить війна. Це стало однією з причин, чому вона взялася організовувати табори. Під час одного з них жінка зустріла 14-річного хлопчика Діму з Лисичанська. 

«З Дімою ми познайомилися на одному з наших літніх таборів. Він приїхав в Угорщину з 72-річним дідусем, з яким живе з трьох років. Вже місяць його опікуном є мій чоловік. Діма – чудовий хлопчик. У нашій сім'ї він живе з кінця літа, і ми вже не уявляємо, як жили без нього. Мої діти з першої миті полюбили його, як брата», – розповідає жінка. 

Усиновити Діму вони поки не можуть через особливості українських законів. Але хлопчику нема, куди повертатися. Будинок, в якому вони з дідусем жили, зруйнувала росія. Та й дитині сподобалося життя в Угорщині, в новій родині. Поки він не хоче назад до Лисичанська. 

«Наше сімейне життя зовсім змінилося. Ми отримали ще одного сина, і ми за це дякуємо Богу. За цей час ми познайомилися з людьми, в яких схожі думки і цілі. Познайомились з українськими дітьми, яких дуже полюбили, і яким можемо допомогти, щоб їм було легше пережити цей страшний час. Мої власні діти побачили це, і також навчилися допомагати іншим. А ще після всього цього я ще більше люблю свого чоловіка», – каже Крістіна. 

Крістіна з дітьмиКрістіна з дітьми
 

Крістіна з сім'єюКрістіна з сім'єю
 

Сьогодні жінки продовжують волонтерити. І кажуть, що попри політику їхньої країни, попри те, що більшість угорців не розуміє, на чиєму боці правда у цій війні, вони не зупиняться. Оксана впевнена, що ставлення угорців зміниться, коли Україна переможе. І бажає українцям якнайшвидшої перемоги. 

«Я би хотіла сказати українцям в Україні, тримайтеся. Тримайтеся так, як ви трималися ці 10 місяців. І якщо яка допомога потрібна від нас – ви завжди можете розраховувати на українців в Угорщині», – каже вона.

Крістіна додає, що українців багато в усьому світі. І якщо ми будемо триматися разом і підтримувати одне одного, де б ми не були – жоден ворог проти нас не вистоїть. 

Довідково:
З початку повномасштабного вторгнення станом на липень 2022 року, за даними МЗС Угорщини, країна прийняла близько 840 000 біженців з України. Близько 500 українських дітей відвідували угорські дитсадки, а школи прийняли близько 1700 українських учнів. Уряд також забезпечив спеціальне лікування 130 дітей і запропонував стипендії для 1000 українських студентів для навчання в угорських вищих навчальних закладах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів