У Луцьку попрощалися з молодим воїном Іваном Газюком: він загинув за нас (фото, відео)

Новина про загибель випускника історичного факультету ВНУ імені Лесі Українки, воїна і захисника Івана Газюка шокувала лучан. Іван загинув смертю хоробрих у районі Бахмуту 25 листопада. Не доживши кілька днів до власного 30-річчя. 

Тіло Івана привезли додому у середу, 30 листопада, а вже 1 грудня рідні, друзі та десятки небайдужих лучан зібралися у Свято-Троїцькому соборі, аби провести його в останню дорогу. 

 

 

 

 

Похорон захисника традиційно почався об 11:00. Священники служили заупокійну літургію, а згорьовані родина і друзі стояли поруч із Іваном. 

«Іван Газюк. Кріс, як знали тебе в підрозділі. Джонні, як знали тебе ми, волиняни. Завжди веселий, прямолінійний, чесний. Твої іронічні жарти завжди були особливими. І їх, може не одразу, але любили і підхоплювали побратими. Добіса хоробрий. Я знаю небагатьох, хто не вагаючись побував би там, де був ти. Мощун і інші наші виїзди тому доказ. Націоналіст, вірний своїм переконанням. Людина діла, а не слова. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем повернувся на фронт. 25 листопада ти пішов у вічність під Бахмутом як справжній воїн, звільняючи рідну землю. Мав за честь йти з тобою в бій. Мав за честь називати тебе своїм другом. Назавжди в строю», – написав про нього у фейсбуці побратим Тарас Висоцький. 

 

 

 

 

Після літургії у проповіді священник закликав підтримати родину Героя та інші родини загиблих захисників.

«Рівно 30 років тому в одній родині народився хлопець. Назвали його Іван. Щасливі були батьки. Горнули його до своїх грудей. Омивали сльозами радості. Робили все для того, аби він відчував батьківську любов. Співали колискові, бажали щасливої долі і успіхів. У 14-му році, напевно, вони почули від свого сина Івана: «Хто, як не я?» І він зробив цей крок, як і багато хто інший. Чому? Бо з молоком матері він увібрав любов до цієї землі. До своєї матері, родини, Батьківщини. Він боровся за цю любов. Ця дитина віддала своє життя, аби батьки і діти – всі, кого він любив, могли жити. Слово «війна» забирає у нас найкраще. Українці робитимуть усе для того, аби у молитвах згадувати всіх, хто віддав життя за нас. І сьогодні замість «Многая літа» родина співає Іванові «Вічна пам'ять», – звернувся до присутніх священник і закликав присутніх робити усе, аби вороги згинули, як роса на сонці.

 

 

 

 

Героя винесли на руках із Собору до Театральної площі. Тут біля стели захисникам Небесної сотні та воїнам АТО лучани заспівали гімн. Скорботний кортеж поїхав на цвинтар у селі Гаразджа, де на Алеї слави Іван Газюк знайде свій вічний спочинок. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• На війні загинув захисник зі Старовижівської громади Михайло Омелянчук
• На війні загинув волинянин Андрій Гнатюк
• «Азовсталь» і Оленівка: військова з Волині розповіла про пережитий полон (відео)