Поділитись:

На Волині продовжує працювати бізнес, пов’язаний з російським капіталом і зрадниками

П'ятниця, 30 вересня 2022, 10:09

Минуло пів року великої війни з Росією, а на Волині продовжує працювати бізнес, що належить, або пов’язаний із росіянами та зрадниками України. Так склалося, що відмовитися від всього російського, не так просто і не лише тому, що технічно складно, але й тому, що не всі знають про походження деяких товарів та послуг.

Найперше, повертаючись додому та просто відчиняючи двері під’їзду, оформлюючи банківський кредит, купуючи деяку молочну продукцію чи туристичну подорож, багато з нас теж долучилися до фінансування Росії. І хоча на полицях стало набагато менше товарів, вироблених в РФ, волинянам продовжує постачати електроенергію компанія сім’ї лідера проросійської партії, а домофони – імпортер російського обладнання.

Черговий список компаній, які працюють на Волині і дохід від яких й досі може надходити в російські кишені, склав Центр журналістських розслідувань «Сили правди».

Банк з російським капіталом

Якщо про російськість «Альфа-Банку», «Сбєрбанку» українці знали, бо про це неодноразово писали багато засоби масової інформації, то про банк «Форвард» ви, ймовірно, нічого не чули. Це тому, що до 2014 року він називався «Русскій стандарт».

За розміром активів, обсягом залучених депозитів та чистих кредитів банк «Форвард» тримається серед 33 найбільших фінустанов України. У рейтингу на основі відгуків клієнтів, що готує сайт «Мінфін», «Форвард» – на 22 місці в державі. Було відділення «Форварду» і в Луцьку – в торговому центрі «Варшавський». Щоправда, із початком повномасштабного вторгнення, зачинилося.

Тим не менше, на сайті банку досі лишається інформація про чинний офіс у Луцьку.

І він справді існує. Щоправда, знайти його важко: вхід з двору, через ворота, які не завжди відчинені. Офіційно діяльність банку коментувати тут відмовилися, порадили звертатися до вищого керівництва.

Офіс банку «Форвард» у Луцьку

Водночас працівники зазначили, що луцьке представництво має обмежені функції. Депозитних рахунків тут не відкривають, займаються лише споживчими та готівковими кредитами, відкривають дебетні картки. Працюють лише з фізособами.

Станом на початок 2022 року «Форвард Банк» належав російському мільярдеру Рустаму Таріко.

Рустам Таріко. Фото compromat.group

Він – власник та голова ради директорів російського банку «Русский стандарт», власник алкогольного холдингу «Roust». До останнього входять такі бренди горілки як «Русский стандарт», «Зелёная марка», «Парламент» та «Журавлі». Впродовж 2011-2016 років Forbes оцінював статки Таріко у 0,5-2 мільярда доларів – тоді він стабільно входив до рейтингу 200 найбагатших росіян.

Проти Таріко санкції ввели лише наприкінці червня. І лише 5 липня за матеріалами СБУ суд заарештував акції та майно банку «Форвард», алкогольного дистрибʼютора «Руст».

Слідство встановило, що частина прибутку цих підприємств йшла на підготовку та ведення війни проти України, а також на фінансування заходів РФ, спрямованих на ослаблення нашої держави, – пише СБУ.

Схема власності банку «Форвард» на початку 2022 року

Уже в середині липня Шевченківський районний суд Києва передав вилучені в АТ «Банк Форвард» майно та активи в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).

СБУ у столичному офісі Форвард Банку

Загалом орієнтовна вартість арештованого судом майна компаній Рустама Таріко в Україні сягає майже 880 млн грн, а корпоративних прав – понад 1,2 млрд грн.

Відзначимо, що економічні обмеження, які почали застосовувати проти російського бізнесу після 24 лютого 2022 року, не перші. Санкції проти російських банків були і у 2015-2016 роках. Їх, щоправда, не закривали, не націоналізували. Їм заборонили виводити капітал з України, але вимоги щодо докапіталізації лишили. Тобто, російські олігархи зобов’язані були тільки «доливати» сюди гроші.

Згідно із даними Нацбанку, за результатами першого півріччя 2022 року «Форвард» увійшов до двадцятки українських банків, які залишаються прибутковими. Так, за 6 місяців 2022-го банк отримав 58,2 млн грн прибутку. В тому числі, прибуток за 2-й квартал становив 32,6 млн грн.

«Банк продовжує працювати у штатному режимі, надавати послуги і виконувати усі свої зобов’язання перед клієнтами та партнерами», – йдеться на сайті фінустанови.

Це нам неофіційно підтвердили і працівники. А ще запевнили, що АРМА не заважає працювати.

«Сила правди» звернулася до центрального офісу банку «Форвард» щодо того, чи залишається зараз бенефіціаром фінустанови Рустам Таріко та чи висловлював він свою позицію перед колективом щодо розв’язаної Росією війни. За станом на день публікації матеріалу редакція відповіді не отримала.

Електроенергія

Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» обслуговує понад 386 тис. споживачів. З них 13 тисяч – юридичні особи. І ця цифра періодично зростає. Заробляють тут не лише на підключенні, а й на виготовленні технічної документації, ремонті лічильників та ще на двох десятках різноманітних послуг. «Волиньобленерго» – не єдиний в області надавач таких послуг, але – беззаперечний монополіст.

Згідно із інформацією аналітичної системи YouControl, офіційно власником «Волиньобленерго» є венчурний фонд «Онікс», в свою чергу власником якого є син українського політика Юрія БойкаАнатолій.

А фактично компанія належить батькові – українському олігарху, лідеру тепер вже заборонених партій «Опозиційна платформа – За життя», «Опозиційний блок» та колишньому (якщо такі бувають, – авт.) члену Партії регіонів і ще досі народному депутату України Юрію Бойку.

Юрій Бойко. Фото ВВС

7 березня 2022 року його кортеж зупинили тероборонівці. Депутат від «ОПЗЖ» відмовився казати, хто такий Путін і куди повинен йти військовий корабель РФ. Вже наступного дня у Facebook він написав, що «ОПЗЖ» засуджує агресію РФ проти України та робитиме все необхідне для допомоги українським громадянам.

Згодом почалися скандали із перейменуванням партій. Аби лишитися при владі Бойко і решта колишніх членів Партії регіонів створили нову депутатську групу, яка отримала назву «Платформа за життя та мир» (ПЗЖМ). Українці відреагували мемами.

В мережі з’явилося багато мемів про ПЗЖМ

Проте Юрій Бойко не веде бізнес самостійно. Його фінансова група тісно пов’язана із ще однією бізнесовою групою – українсько-російського олігарха Костянтина Григоришина «Енергетичний стандарт».

Костянтин Григоришин. Фото Економічна правда

«Волиньобленерго» належить двом венчурним закритим фондам. Назва першого – «Онікс». Ним володіє Анатолій Бойко, син Юрія Бойка. Другий фонд – «Сьомий», коріння якого заховане на Кіпрі. Офіційно його засновниками та бенефіціарами є Максим Марков з Болгарії та кіпрська компанія «Енерджі Стандард Фанд Менеджмент Лімітед» Леоніда Півоварова зі Швейцарії. Ці двоє відомі як юристи Костянтина Григоришина – писало видання «Наші гроші». Саме через Григоришина «Волиньобленерго» і пов’язане з російськи бізнесом. Цікаво, що Григоришин є громадянином відразу України, Росії та Кіпру. За інформацією із відкритих джерел – постійно проживає в Москві.

В тариф, який доводить усім обленерго Національна комісія із регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), закладені копійки на розвиток. А насправді їх вистачає лише на поточні ремонти мереж після природних катаклізмів, як то буревії.

У розвинених країнах підприємства докапіталізовують власники. В Україні такі випадки якщо і є, то не відомі широкому загалу. Не чули і про вкладання в розвиток Волиньобленерго якихось грошей власником, який ще донедавна потрапляв в сотню найбагатших українців (Юрій Бойко до 2020 року потрапляв у ТОП-100 найбагатших українців, – авт.).

Проте гроші є. За даними фінансових звітів, в останні роки Волиньобленерго звітує про стабільні прибутки на рівні 13-16 мільйонів гривень. Проте, про масштабні проекти з оновлення мереж протягом останніх років медіа не повідомляли. Лише про ремонти порваних негодою дротів.

«Нині на Волині електромережі зношені на половину. А більше 5 тисяч кілометрів взагалі треба було б поміняти нагально. А їх міняють поступово, бо грошей не вистачає», – кажуть на підприємстві, але не офіційно.

Грошей на оновлення мереж нема, а на круті позашляховики – є. Їх ще й купують за завищеними цінами у лізинг. 22 лютого видання «Наші гроші» писали про кроссовер «Toyota Highlander» за майже 3 мільйони гривень.

«Сила правди» звернулася до генерального директора «Волиньобленерго» стосовно того, чи впливає зараз на роботу компанії нардеп Юрій Бойко та чи висловлював перед колективом він чи його син після 24 лютого свою позицію щодо російського вторгнення. Але відповідь залишилася лише у вигляді обіцянок секретарки, що редакції перетелефонують.

Домофони багатоповерхівок

Система безпеки, яка дозволяє, щоб вашим під’їздом не вешталися злодії, не ночували безхатьки – домофон. У багатьох багатоповерхівках вже є такі системи. І встановлює їх, на перший погляд, місцева фірма «КС-Домофон Луцьк», що зареєстрована в обласному центрі Волині, на проспекті Грушевського, 30.

Колись це було дочірнє підприємство всеукраїнської компанії «КС-Домофон», одним із кінцевих бенефіціарів якого був житель Москви Віктор Слабко. Він працював в парі із жителем Дніпра Дмитром Біжком.

Скріншот із аналітичної системи «YouControl» ДП «КС-Домофон Луцьк» ТОВ «КС-Домофон»

Такі ж «домофони» існували і в багатьох інших обласних центрах, як от Хмельницький, Харків, Київ, Житомир, Рівне тощо. Схожа мережа з’явилася і в Росії (Калузька, Кіровська, Ростовська, Саратовські області).

Усе це – компанії, які багато років встановлювали в Україні домофонні системи із Росії.

«Компанія «КС-домофон» спеціалізується в галузі електронних систем безпеки та контролю доступу. За період роботи компанією було вироблено та встановлено понад 800 тисяч багатоабонентних домофонних систем, які успішно функціонують у багатьох містах Росії, країн СНД та Прибалтики», – писали на сайті російської компанії «КС-Домофон» ще років п’ять тому.

Скріншот із сайту російської компанії «КС-Домофон»

Домофони у луцьких будинках

Мережа домофонних компаній зазвичай містить у назві літери «КС». Щоправда, у 2014-2015 роках, очевидно, розуміючи репутаційні ризики від явного зв’язку з Росією в період збройної агресії, на зміну дочірнім підприємствам центральної компанії, в регіонах створили мережу приватних підприємств та товариств з тими ж назвами. У Луцьку – ПП «КС-Домофон Луцьк». Єдиним засновником та директором стала родичка Дмитра Біжка Тетяна Біжко з пропискою в окупованій Горлівці. Росіянин Віктор Слабко у цих компаніях вже не фігурує.

Тим не менше, якщо почитати сертифікати відповідності, які опубліковані на сайті російського «КС-Домофон», то можна побачити, що вони видані виробнику систем – російській ТОВ «Аркадес». Фірма зареєстрована у 2008 році у Московській області.

Генеральним директором виробника домофонних систем ТОВ «Аркадес», за даними російського бізнес-реєстру, є саме українець Дмитро Біжко, а власником – вже згаданий засновник української мережі «КС-Домофон» росіянин Віктор Слабко. Виручка компанії у 2021 році становила 16 мільйонів рублів, тобто більше 200 тисяч доларів США.

Зараз в українській мережі «КС-Домофон» відхрещуються від російського коріння.

«Я працюю тут з 2016 року. Вже тоді наша фірма була українською і не мала російського коріння. Тому я про це нічого не знаю», – розповіла представниця столичного «КС Домофон» Наталія Худомака.

Чи встановлює і досі «КС-Домофон» обладнання російського виробництва достеменно не відомо. У компанії це заперечують.

«Раніше (до повномасштабного вторгнення) ми встановлювали білоруські системи. Зараз завозимо деталі лише з Польщі. І це лише дотягувачі. Решта обладнання – українське. Замовляємо в Харкові. Де саме виробляють – не знаю», – додає Наталія Худомака.

Обслуговування домофонів «КС Домофон» у Луцьку з квартири обходиться клієнтам у 22 гривні на місяць. У місті обслуговують понад 500 під’їздів. Ця компанія – не єдина в обласному центрі опікується безпекою під’їздів. Працює ще принаймні два конкуренти.

М’ясна ферма

Багато років на півночі Волині успішно працює сільськогосподарське підприємство із російськими інвестиціями «Ратнівський аграрій». Це – одна з найбільших м’ясних ферм в області. Тут утримують понад дві тисячі голів великої рогатої худоби. Рослинництвом займаються лише для кормової бази.

Заснував «Ратнівський аграрій», тобто просто дав гроші на відродження занедбаного колгоспу, російський олігарх із українським корінням Андрій Панніков. Чоловіку нині 73 роки. Зараз він – президент промислово-фінансової групи компаній «ЮРАЛС». А ось у 70-80-х роках минулого століття був офіційним КГБістом і промисловим шпигуном, якого навіть вислали зі Швеції.

Про цей епізод він не любить говорити в інтерв’ю. До прикладу, ось цитата із «Forbes». «На вопрос, чекист ли он, Панников отвечает шуткой: «Давно завязал».

Андрій Панніков товаришував із Геннадієм Тимченком – близьким другом Владіміра Путіна. А ще Панніков був одним із засновників вертикально-інтегрованої, тобто підвладної, компанії «Лукойл». Раніше постійно жив то в Москві, то в Європі.

А от за словами теперішнього директора «Ратнівського аграрія» Валентина Бебеса нині Андрій Панніков активно відмежовується від Росії. Чоловік навіть подав заяву на припинення громадянства. Зараз проживає почергово то в Україні, то на Кіпрі.

Перший директор «Ратнівського аграрія» Валентин Чернецький і власник Андрій Панніков

«Він (Андрій Панніков, – авт.) підтримує Україну з 2014 року, коли почалися події на Майдані. Лише того року ми виділили 4 мільйона гривень допомоги. Зараз пряма вказівка: допомагати чим можемо армії. Тому він «ЗА» Україну, «проти» Росії. Подав документи на скасування громадянства Російської Федерації.

Він не розуміє, навіщо це (війну, – авт.) було починати, вважає російську владу бандитською. Як тільки в лютому цього року почалися повномасштабні військові дії, дав вказівку худобу відправляти на забій, адже треба кормити армію. Все, що треба даємо: треба пальне – даємо пальне. Працюємо з військкоматами, ремонтуємо техніку, відправляємо. Робимо все, щоб прискорити мир в Україні», – прокоментував Валентин Бебес.

Рожищенський сирзавод

Рожищенський сирзавод раніше був маслозаводом, згодом випускав продукцію під торгівельною маркою «Роси». У 2013 його продали масло-молочному українському мільйонеру, власнику групи компаній «Terra Food» Станіславу Войтовичу.

Станіслав Войтович. Фото liga.net

«Терра Фуд» – лiдер з переробки молока та один iз найбiльших украïнських виробникiв молочноï продукцiï», – пишуть на сайті компанії. З 1999 року компанія розрослася до 11 молочних підприємств по всій Україні, які виготовляють продукцію під брендами «Ферма», «Premialle», «Тульчинка», «Біля лінія», «Золотий резерв», «Щедра долина», «Сорочинське» та інші. Входить у холдинг і Рожищенський сирзавод.

У 2006 році «Терра Фуд» розпочала свої інвестиції в Росію – придбала колишній Червоногвардійський молочний завод в селі Засосна, Бєлгородської області. Згодом в Москві відкрили Торговий дім «Тульчинка». В Росії з’явилися торгові марки-клони українських: «Ферма», «Тульчинка», «Золотой резерв». У 2013 році Станіслав Войтович заявляв про намір інвестувати в Росію 10 млн доларів.

Але після 2014 року, з початком збройної агресії Росії, в холдингу почало відбуватися інше. Ряд компаній з групи «Терра Фуд РУС» у 2015-2016 роках закрилося. Залишилася працювати ТОВ «Тульчинка.Ру» на базі заводу на Бєлгородщині. В той час український холдинг «Терра Фуд» поволі почав відмежовуватися від своєї російської дочки. Це помітно по тому, як змінювалися сайти компаній.

Скріншот із сайту «Тульчинки.RU» у 2013 році. В другому абзаці гордо пов’язують компанію із українським холдингом

Скріншот із сайту «Тульчинки.RU» у 2016 році. Будь-яка прив’язка до українського холдингу зникла

Схожа ситуація і з сайтом українського «Терра Фуд». Ось структура компанії у 2013 році:

Структура «Терра Фуд» на сайті у 2013 році

Нині інформації про завод у Засосній, Бєлгородської області РФ на сайті годі й знайти. Проте, в останні роки він продовжує працювати. Про це свідчить участь компанії в щорічний рейтингах «Молочна гордість Росії», де у 2014 та 2016 роках вона отримала нагороди.

Завод у селі Засосна на Бєлгородщині

Щонайменше у 2017 та 2020 роках компанія потрапляє у всеросійський довідник «Молочна галузь». За його даними, до речі, у 2020 році завод переробив 10,7 тисяч тонн сировини, виготовивши 14,7 тисяч тонн готової продукції.

За даними Федеральної податкової служби Росії у 2020 році «Тульчинка.Ру» отримала 1,049 мільярда рублів доходу, 14 мільйонів рублів чистого прибутку. У 2021 році доходи компанії зросли на 20% – до 1,267 мільярда рублів. Щоправда рік вийшов збитковим.

Нині офіційно власниками «Тульчинка.Ру» є ТОВ «Русфуд» (25%) та кіпрська компанія Crutes Global Limited (75%). Корені української «Терра Фуд» також ведуть до Кіпру.

«Сила правди» звернулася до керівництва Рожищенського сирзаводу, який входить до холдингу «Терра Фуд», аби дізнатися чи дійсно власник-бізнесмен Станіслав Войтович продовжує вести бізнес в Росії. Коментарів на момент публікації редакція не дочекалася.

Російський туризм

Туристична сфера в Україні, якщо рахувати не за кількістю самих фірм, а за їхнім оборотом, на жаль, до повномасштабного вторгнення була більш як на половину – російська.

Увесь український туристичний бізнес працює за кількома схемами. Виїзний (який і є найприбутковішим, – авт.) за такою: дрібні агентства беруть замовлення в клієнтів-фізичних осіб і, аби здешевити ціну, замовляють відразу багато путівок оптом у великих туристичних компаній. І ось тут якраз зрада. Бо серед великих туроператорів більшість фірм мають російське коріння. А ті, якими володіють українці, працюють не зовсім чесно, – бідкаються дрібні підприємці-туроператори.

Найвідоміша, певно, – «TUI». TUI Group – провідна глобальна туристична група, яка працює по всьому світу. Штаб-квартира знаходиться в Німеччині. Мережа має понад 400 готелів і курортів преміальних брендів, таких як RIU, TUI Blue і Robinson, 16 круїзних лайнерів. До групи також входять провідні бренди туроператорів і маркетингові платформи по всій Європі, п’ять авіакомпаній і понад 1000 туристичних агентств, – писав раніше Інтерфакс. Українська версія сайту компанії призупинила свою діяльність в березні цього року. Про це повідомили на ФБ-сторінці оператора.

Російському олігарху і співвласнику «Сєвєрсталі» Олексію Мордашову належить третина акцій туроператора TUI. Нещодавно він вийшов з наглядової ради компанії, але активи бізнесмена через війну Росії проти України все ж підпадають під санкції в Європі. Також нещодавно Федеральне міністерство економіки та захисту клімату Німеччини почало розслідування його спроби вивести свою частку з туристичної компанії, – писало в березні видання «РБК-Україна».

Введені проти бізнесмена санкції Євросоюзу позбавляють Мордашова доступу до його акцій «TUI» та спрямовані на те, щоб перешкодити йому отримати від них будь-які доходи, пояснили на сайті російського туроператора. Там додали, що санкції ЄС стосуються особисто Мордашова і не вплинуть на роботу самої компанії.

Олексій Мордашов, фото РБК

За даними «Bloomberg», Мордашову вдалося вивести свої активи в холдингу «TUI Group» за межі Євросоюзу. За даними видання, він вивів з європейської юрисдикції акції на загальну суму 1,4 млрд доларів: мова йде про 34%-у частку у «TUI AG». У виданні стверджують, що передача активів відбулась 28 лютого – в той день, коли Євросоюз наклав на Мордашова санкції. В рамках обмежень йому було заборонено продавати акції, отримувати дивіденди по них або будь-яким чином брати участь в управлінні компанією.

«TUI» в Україні зареєстрована як окрема компанія. Однак співрозмовники РБК-Україна з туристичного бізнесу повідомляють про її зв’язок з російським туроператором. Також про такий зв’язок свідчить і публічна інформація в інтернеті. Наприклад, ще до початку війни Росії проти України київські офіси «TUI» стали змінювати вивіски на «FUN&SUN».

Одна з найбільших туристичних компаній Росії перейшла у володіння українського підприємця Тараса Демури. Цю інформацію 6 квітня розповсюдило Федеральне агентство з туризму (Ростуризм). У березні 2022 компанія ще називалася «TUI Росія», потім її перейменували в «FUN&SUN».

Тарас Демура заснував першу франчайзингову мережу турагентств «Галопом по Європах». А у 2006 році він був заступником голови Державної служби з туризму та курортів України. У 2015 році призначений на посаду генерального директора «TUI Україна». З 1 вересня 2016 року був гендиректором «TUI Росія і СНД». Окрім цього, за інформацією інформаційно-аналітичної платформи «Youcontrol», він значиться в засновниках ще чотирьох туристих фірм з російським корінням, які діяли чи діють на території України.

Відразу після початку повномасштабної війни вони оголосили, що «У зв’язку з введенням воєнного стану по всій території України та закриттям повітряного простору, всі рейси Туроператора «TUI» скасовано». Під дописами в соцмережах – гнівні коментарі: «поверніть гроші». «Вдячні клієнти» також розповідають, що оператори їм особисто повідомляють, що їхні гроші заморожені до кінця війни, якщо хтось сильно хоче відпочити, має летіти з Польщі, звідти є авіасполучення.

У Луцьку донедавна теж діяло кілька офісів «TUI». Один із них, наприклад, в ТЦ «Гранд Волинь». Із початком вторгнення Росії зачинився.

«TUI» у Луцьку на проспекті Волі, 42

Окрім «TUI» на теренах України діють чи діяли ще декілька крупних туристичних агентств із «ворожим» капіталом:

«Мережа магазинів горящих путівок» – франшиза. Тобто, купуйте бренд і працюйте самі. За даними аналітичної системи YouControl, у цієї туристичної компанії – двоє бенефіціарів-росіян: Костянтин Бейріт і Сергій Васильєв.

Також досі діють турфірми, власники яких є мешканцями окупованих територій, та й зареєстровані досі в Криму: ПП «Пегас-Тур» (власник кримчанин Володимир Арбінтеско), ТОВ «Корал-Тур» (власниця – кримчанка Лариса Большакова), ТОВ «Тесс Тур Ком» (власник – кримчанин Віктор Весна).

Як же так сталося, що туристичний ринок України заполонили росіяни? Українська влада усі роки якось намагалася регулювати туризм. За історію незалежності контролюючий орган переназивали п’ять разів. Спочатку він був комітетом, потім департаментом, службою, агентством, знову департаментом і тепер знову агентство. Останній ребрендинг відбувся в 2019-му.

І ось тепер нинішня керівничка Державного агентства з розвитку туризму Мар’яна Олеськів пише:

«Україна – це великий ринок, що фактично перебував весь час у сфері впливу Росії. Як, врешті, й багато інших галузей економіки нашої країни. Українські туристи вивозили з України значно більше грошей, ніж іноземні туристи привозили до України (і завдання ДАРТ змінити цей баланс в протилежну сторону)».

Дрібні туроператори стали заручниками такої ситуації.

«Зараз маємо проблеми, бо фактично ми брали гроші в простих людей. А тепер ці гроші українців заморожені. Це так влада бореться із російським бізнесом чи з українцями? Чому в 2014 році не припинили видавати ліцензії російським фірмам? А в тих, які мали, не позабирали? Тепер тільки війну побачили? Ми працювали з крупними туроператорами, які мають російський капітал. Бо більше не було з ким. З українськими операторами працювати неможливо, бо вони – «кидають», особливо «ТПГ» (TPG – найбільший український туроператор, – авт.)», – ділиться співвласниця волинської туристичної фірми «Тур салон» Світлана Кравченко.

І, що з цим всім робити? В жодному разі не потрібно руйнувати кодові замки на дверях під’їздів, різати високовольтні дроти, чи обливати фарбою українських працівників цих підприємств, які, можливо, і самі не знають усього про свого роботодавця. А ось на законодавчому рівні наші народні обранці мали б пришвидшитися щодо нормативних актів про націоналізацію російського бізнесу чи, принаймні, анулювати ліцензії на їхню діяльність.

Нагадаємо, раніше «Сила правди» уже розповідала який бізнес на Волині ведуть росіяни і білоруси та як і чому в Україні продовжує працювати інший російський «Альфа-Банк».


Матеріал підготовлено в рамках проєкту IWPR за підтримки МЗС Норвегії. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію IWPR та МЗС Норвегії.

Костянтин Яворський

Надрукувати
мітки:
коментарів
06 грудня 2022
05 грудня 2022
04 грудня 2022
03 грудня 2022
02 грудня 2022
01 грудня 2022
28 листопада 2022
27 листопада 2022
24 листопада 2022