Поділитись:

Герої чи злодії: чому волинських волонтерів масово підозрюють у торгівлі «гуманітаркою»

Субота, 17 вересня 2022, 15:45

«Збираємо для ЗСУ», – скриньки, плакати, банери і оголошення в соцмережах із такими закликами і довгими списками потреб ми бачимо повсюди з перших днів війни. Від 24 лютого найбільш героїчними українцями є військові, які безпосередньо боронять Україну від загарбника, а на другому місці – волонтери, які всіма силами допомагають армії, конвертуючи зібрані кошти у техніку, амуніцію, форму, харчі. Військові та волонтери, здавалось би, мають беззаперечний авторитет у суспільстві. Допоки до них не починають приходити з обшуками у рамках кримінальних справ про торгівлю гуманітарною допомогою.

Одне офіційне повідомлення у ЗМІ від правоохоронців, і від вчорашнього авторитету волонтерів не лишається й сліду. Бо ж що може більш болісно сприйматися сьогодні суспільством, як не меседж про заробіток окремих осіб на війні? В очах суспільства колишні герої миттєво перетворюється у негідників, у соцмережах розганяється «зрада», міжнародні партнери згортають контракти, бо втрачають довіру, а фронт втрачає надійне забезпечення з тилу.

Безумовно, війна стала «золотими жнивами» для шахраїв, які видають себе за волонтерів і наживаються на бідах українців. Втім, це поодинокі випадки і не про них піде мова. Схоже, що сьогодні волонтерський рух в Україні стикнувся із системною проблемою, і під меч Феміди, який мав бути спрямований дійсно проти пройдисвітів, потрапила величезна кількість громадських організацій та благодійних фондів, які працювали, чи, принаймні, намагалися працювати добросовісно.

Виявилося, що розібратися де герої, а де злодії – не так вже й просто. Але за ініціативи координаційної ради волонтерів у Луцьку 16 вересня зібралися представники громадських організацій та благодійних фондів з різних міст спільно із адвокатами та представниками влади і поліції, аби у ході конструктивної дискусії знайти вихід із непростої ситуації та пролити світло на процеси, які відбуваються сьогодні і «болять» усім причетним: військовим, їхнім родинам, волонтерам і просто небайдужим громадянам, які підозрюють, що на пожертвуваних ними коштах для ЗСУ хтось нажився.

 

Шахраї не можуть бути волонтерами

Особливого розголосу ситуація з обшуками у волонтерів набула у суботу, 10 вересня, коли президент України Володимир Зеленський відреагував на повідомлення правоохоронців.

«Це злочин не лише з погляду закону, а й з погляду людської совісті. Шахраї та злодії не можуть бути волонтерами», — підсумував президент.

Пізніше правоохоронці уточнили, що йдеться про справу голови ГО «Незалежні» Святослава Літинського. Нібито псевдоволонтери із залученням його організації передали військовому дві автівки, отримавши від того 5,5 тисячі євро. Однак, у документах зазначалося, що машини передали безоплатно як гуманітарну допомогу.  Як виявилося, на Волині вже зареєстрували 12 аналогічних кримінальних проваджень, а по всій Україні – сотні.

У рамках одного із таких проваджень розслідується справа луцького Благодійного фонду «Добра справа», представників якого підозрюють у продажі бронежилетів, пластини для виготовлення яких були ввезені на територію України як гуманітарна допомога. У форумі взяла участь керівниця відділу забезпечення БФ «Добра справа» Ольга Косован, яка розповіла, що стала волонтеркою в перший же день війни, оскільки її батько долучився до лав ЗСУ.

Волонтерка закликала оцінювати події березня-травня крізь призму ситуації, яка склалася на той момент. Адже для армії не вистачало елементарних речей.

«Ми шукали необхідні речі по всьому світу, аби передати нашим воїнам. У нас не було часу аналізувати, як це робити правильно. Ми просто робили і бігли вперед», – зазначила Ольга Косован.

На той час був пріоритет якнайшвидше забезпечити потреби військових, каже волонтерка. За словами Ольги Косован, держава у перші дні війни не забезпечувала армію майже нічим. Зокрема, катастрофічно не вистачало бронежилетів, тож окремі люди почали намагатися варити власні плити з автомобільних ресор. Однак, такі вироби були дуже небезпечними. Тож БФ «Добра справа», розповіла волонтерка, вирішив налагодити виробництво власних бронежилетів, які б відповідали високим стандартам якості. Для цього з-за кордону завозили комплектуючі частини, у тому числі – металеві пластини. Та виникли проблеми із розмитненням.

 

«Гуманітарна», але не «допомога»: чому волонтери потрапили під «кримінал»

Присутні на форумі правозахисники пояснили, якою була процедура розмитнення гуманітарних вантажів до широкомасштабного вторгнення, і як вона змінилася після. Ці процедури регулювалися Законом України «Про гуманітарну допомогу». Відповідно до цього закону, громадська організація чи благодійний фонд спершу мали отримати статус отримувача гуманітарної допомоги, аби мати можливість завезти її з-за кордону. Відповідний статус присвоювали спеціальні комісії при Міністерстві соціальної політики України. Також закон встановлював, що гуманітарна допомога – це товари, які надаються донором виключно безкоштовно. Для розмитнення товарів як гуманітарної допомоги необхідно було отримати відповідне рішення Мінсоцполітики про визнання товарів гуманітарною допомогою. Лише після цього їх можна було забрати з митного складу і передати виключно чітко визначеним отримувачам, підписавши акт прийому-передачі. Про те, що гуманітарна допомога у повному обсязі потрапляла туди, куди потрібно, благодійники щоразу звітувалися перед донорами та один раз на рік перед Мінсоцполітики.

Однак ця процедура могла займати тижні у мирний час. А від початку війни будь-які потреби армії стояли дуже гостро, і волонтери пояснюють, що не могли так довго чекати. Особливо, коли на митниці почали утворюватися довжелезні черги.

В Уряді це також розуміли, тому 1 березня прийняли відповідну постанову, яка б мала максимально спростити процедуру розмитнення – «Щодо деяких питань ввозу гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану».

Відповідно до цієї постанови, для визнання вантажу гуманітарною допомогою на митному пункті пропуску – це варто було лише вказати в декларації без будь-яких додаткових рішень Міністерства. З одного боку, це значно спростило і прискорило процедуру розмитнення, з іншого – створило проблему, через яку волонтери потрапили під «кримінал». Як і чому так сталося – детально пояснив адвокат Олексій Куденьчук.

Правозахисник розповів, що після широкомасштабного вторгнення до Кримінального кодексу України внесли нову статтю 201-2, яка передбачає відповідальність за продажу гуманітарної допомоги, або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладення інших правочинів щодо розпорядження таким майном з метою отримання прибутку, вчинені під час дії надзвичайного або воєнного стану. Стаття набрала чинності з 23 квітня 2022 року.

За словами адвоката, наразі відсутня судова практика застосування цієї статті. Разом з тим, законодавець у примітці до цієї статті чітко визначив, що слід розуміти гуманітарною допомогою. Законодавець посилається на Закон України «Про гуманітарну допомогу» та Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

«Постанова Кабінету міністрів суперечить закону, який за своєю ієрархічністю має вищу юридичну силу. Але розслідуючи такі справи, правоохоронні органи чомусь не беруть до уваги Закону України «Про гуманітарну допомогу», а керується постановою Кабміну», – каже адвокат.

Правозахисники під час форуму детально розповіли, до чого це призвело на практиці. Так звана спрощена процедура розмитнення дозволила волонтерам оминути кілометрові черги на митниці та значно прискорити процес доставки вантажів на фронт. Однак, пояснює юрист, згадана постанова Кабінету міністрів суперечить Закону України «Про гуманітарну допомогу».

Відповідно до закону, гуманітарна допомога це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Тобто, гуманітарною допомогою може бути лише вантаж, який отримали виключно безоплатно від певного донора. Якщо ж волонтери купили речі, які потім передали на фронт, – вони, відповідно до закону, не можуть бути визнаними гуманітарною допомогою. Однак, визнавалися такою на підставі постанови Кабміну, всупереч закону. Тому вийшло так, що керуючись постановою Уряду, яка давала можливість пришвидшити процедуру розмитнення, волонтери порушували закон. Аби не стояти тижнями на митниці, перевізники оформлювали вантаж як гуманітарну допомогу, не дивлячись на те, що він за кордоном був придбаний за гроші, а не отриманий безкоштовно. Тобто, був звичайним товаром, який би мав би проходити всю процедуру розмитнення, передбачену для комерційних вантажних міжнародних перевезень.

Ольга Косован каже, що одного разу волонтери вирішили піти таким шляхом.  

«У нас є яскравий приклад розмитнення металу за звичайною процедурою. Він стояв на митниці майже місяць часу», – пригадує волонтерка.

 

В той час, як бронежилети на фронті потрібні були «на вчора». Окрім того, з 24 лютого обмежили валютні операції з України за кордон, тож волонтери були позбавлені можливості оплатити придбаний товар.

Тому, каже Ольга Косован, волонтери обрали єдиний правильний, на їхню думку, варіант, – оформлювати вантажі, як гуманітарну допомогу, керуючись постановою Кабміну. Виготовлені із завезених пластин бронежилети, за її словами, передавали, у тому числі, й поліцейським. А замість вдячності, натякає волонтерка, отримали кримінальні провадження.

«Ні я, ні мої друзі не торгували гуманітарною допомогою. Але репресивна машина робить свою роботу і намагається знищити нас», – наголошує Ольга Косован та додає, що волонтерів прослуховували.

Ба більше, за словами адвокатів, в окремих випадках правоохоронці самі ж намагаються провокувати волонтерів. Так, наприклад, до волонтерських штабів звертається людина нібито для отримання тої чи іншої допомоги. Надає при цьому запит певної військової частини. Однак, наголошує на тому, що хоче гуманітарну допомогу саме купити. На відповідь волонтерів, що вони не торгують «гуманітаркою», а надають її безкоштовно, такі люди наполягають на тому, що все ж хочуть «віддячити». Якщо така наполегливість не насторожить волонтерів, то пізніше, кажуть адвокати, «вдячність» обертається врученням підозр у торгівлі гуманітарним вантажем, обшуками і вилученнями необхідних для фронту речей.

 

Волонтери просять «амністії»

У форумі в Луцьку взяли участь й відомі волонтери зі Львова, яким теж вручили підозру у торгівлі авто для ЗСУ – Олесь Дзиндра та Юрій Музичук. З перших днів війни чоловіки вирішили возити машини для фронту. За їхніми словами, пікапи неймовірно важливі на передовій. Військові кажуть, що за допомогою машин можуть мобільно доставити «Джавеліни» на лінію зіткнення, відстрілятися і хутко покинути позиції.

Волонтери купували у Європі вживані авто за свої кошти, розмитнювали як гуманітарний вантаж і передавали військовим, а потім перекривали витрати за рахунок зібраних коштів, щоб купити наступне авто. Машин, кажуть чоловіки, потрібні тисячі, адже вони не вічні. На війні вони не просто ламаються – їх знищує ворог. Тому львівські волонтери поставили справу на «конвеєр». Втім, одна із поїздок за кордон завершилася арештом пригнаних автомобілів в Україні, обшуками і кримінальним провадженням.

Олесь Дзиндра розповів, що допоки домігся знаття арешту з автомобілів, їх вже не було кому везти – йому передали, що хлопців із підрозділу, якому вони призначалися, вже немає серед живих.

«Невже хтось серйозно може думати, що мені захотілося нажитися на автомобілі, придбаному для ЗСУ», – завершує львівський волонтер свою історію, яку емоційно доповнюють його колеги.

По відеозв’язку виступили волонтери й з інших міст України, відносно яких також відкрили кримінальні провадження за торгівлю гуманітарною допомогою. І всі вони переконані, що руками поліції намагаються створити конфлікт між владою та волонтерським рухом, що може бути вигідно хіба що ворогу.  

Тож волонтери вирішили звернутися до президента та Верховної Ради України з пропозицією напрацювати «закон про амністію» для всіх, хто завозив гуманітарну допомогу з 24 лютого по 31 травня.

Волонтери та їх адвокати переконані, що ці справи розваляться у суді. Та чи відновлять виправдальні вироки втрачену репутацію і довіру до волонтерів, які щиро працювали на перемогу? З іншого боку – яким чином при відсутності контролю за розподілом гуманітарної допомоги виявляти і карати тих, хто дійсно переступив через будь-які принципи моралі і совісті та організував справжню торгівлю на крові?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
04 жовтня 2022
30 вересня 2022
10:46
29 вересня 2022
28 вересня 2022
27 вересня 2022
20:03
09:27
25 вересня 2022