Один день з губернатором Волині Олександром Савченком

Ми перебували на краю Волині, десь поблизу Ратного, коли губернатор порівняв себе зі "старим ішаком на водокачці".

Пам'ятаю, як Олександр Савченко сказав щось типу: "Коли живеш не менше 10 років в одному ритмі, то, наче той віслюк, продовжуєш рухатися колом, не змінюючи його на квадрат".

Очільник області стверджує, що він вже більше 15 років прокидається о 4:30 ранку та вирушає до "тренажерки" потягати залізо. Проте у середу, 11 липня, все пішло не за планом, оскільки у спортивній залі розпочали ремонт.

"У Києві було простіше, бо робочий день стартував о 9-й (Волинська ОДА працює з 8 ранку). Мені вистачало часу, щоб розтягнутися, поплавати, якщо є можливість, та поїхати годинку попрацювати у фітнес-клубі. Потім, о 8:30, я приїздив на роботу і через 30 хвилин був готовий будь-кого "поставити в позу"...(сміється).

"Виходьте, Олександре Іллічу, – сказав я, побачивши на узбіччі голову Ратнівської РДА Андрія Харламповича та очільника Ратнівської районної ради Михайла Макарука,– вас зустрічають".

***

Насправді наш спільний робочий день розпочався не на краю Волині, а в кабінеті очільника області. Я дістався до ОДА о 7:40. Службова автівка голови, на якій ще не так давно возили його попередника Володимира Гунчика, вже стояла на місці. Привітавшись, Савченко майже відразу й забув про мою присутність. Його увага була сконцентрована на паперах, і вигляд він мав доволі заклопотаний.

"У вас за спиною – прапор 81-ї десатно-штурмової бригади. Це вам подарували тут чи ви привезли з собою?"

"Це Гунчик залишив, – відповів він, переводячи погляд з документів на стіну позаду себе. – Але вісить він неправильно. На жаль, наразі в мене не вистачає часу, щоб привести все у порядок, але згодом займуся і цим питанням".

Коли стрілка годинника на кілька хвилин перевалила за 8-му ранку, заступники голови (як чинні, так і потенційні), його радники та помічниця зібралися на щоденну нараду, яка цього разу тривала всього 2-3 хвилини.

О 8:12 губернатор стрімголов "вилетів" з кабінету.

О 8:14 ми вже їхали до Волинської обласної клінічної лікарні, де Савченко має ознайомитися з результатами роботи, яка проводиться в рамках реалізації субпроекту "Вдосконалення медичної допомоги хворим з хворобами системи кровообігу у Волинській області".

В медзакладі ми пробули доволі довго. Головний лікар Іван Сидор максимально скористався можливістю та показав голові ОДА набагато більше, ніж планувалося. У підсумку йому вдалося справити на Савченка доволі непогане враження.

"Ну що я тобі скажу, Руслане, – мовив губернатор, коли ми знову сіли в автомобіль. – Я чимало разів був у Київській обласній лікарні, і там, порівняно з цим закладом, сарай... Як не крути, а дуже багато залежить від головного лікаря".

"На Волині про Сидора говорять чимало. Далеко не завжди ці розмови позитивні", – відповів я.

"Сидор придумав дуже красиву фразу: "юридично обґрунтовано" та "на залучені кошти"... Нема лікарів, які помирають з голоду, пацієнти завжди будуть "вдячні". Такі вже у нас народні традиції".

Невдовзі губернаторська автівка покинула межі Луцька, взявши курс на Ратне. Туди Олександр Савченко відправляється з важливою місією: вручення нагород матерям-героїням від Президента України.

"Звісно, можна було перекласти це все на голову РДА, але я вважаю, що людям треба приділити увагу. Ці жінки світу білого не бачать за вихованням дітей", – підкреслив він.

Двогодинну дорогу в бік українсько-білоруського державного кордону ми провели активно спілкуючись. Савченко був настільки відвертим, що я на мить пошкодував про свою порядність, яка не дозволить мені опублікувати всього, що було сказано губернатором off-record.

Розпочавши нашу бесіду з обговорення міліцейського минуло нинішнього очільника Волині, ми поступово перейшли до розмов про команду, яка формується навколо голови ОДА. З почутого мені здалося, що Олександр Ілліч не цілком задоволений "активами", які допомагають йому керувати областю. Очевидно, що в ідеалі він хотів би сформувати команду "перевірених бійців". Проте ряд політичних чинників і не вельми сильне бажання цих людей їхати на Волинь не залишили йому вибору. Савченко знайшов спільну мову з заступниками, які залишилися йому у спадок від Гунчика (Світлана Мишковець і Сергій Кошарук), і ніби намагається синхронізувати їхню роботу зі своєю.

"Це професіонали, з якими можна працювати", – зауважив губернатор.

Про свого попередника, Володимира Гунчика, очільник адміністрації говорить спокійно – без критики, але й без похвали. Він пригадує, як Володимир Петрович заявив, що ляже в могилу з Порошенком, якщо буде потрібно: "Вже не пам'ятаю хто, але мені задавали те ж саме запитання. І я відповів, що не дозволю Порошенку "лягти" у могилу, замість того, щоб лягати разом із ним".

Окрім цього, хоча я і не просив, голова "виділив" по кілька слів ще 2-ом екс-губернаторам. Анатолія Француза він назвав "дрібним крадієм", а покійному Борису Клімчуку віддав належне за все, що було зроблено в роки його керування областю.

Аналізуючи волинський бізнес, Савченко особливо відзначив потужний аграрний сектор. Йому вдалося налагодити хорошу комунікацію з такими "зубрами", як Віктор Шумський, Валерій Діброва, Євген Дудка...

"Це потужні люди", – підкреслив він.

Звісно, ми не обійшли стороною і проблему з призначенням позачергових виборів Луцького міського голови. Тиждень тому я питав у мера Львова Андрія Садового про деталі його зустрічі з губернатором і тепер аналогічне запитання поставив Савченку.

"Він був з Юлією Вусенко і наголошував на необхідності докласти максимум зусиль для того, щоб вибори відбулися найближчим часом. Але я доволі скептично ставлюся до цього. До того ж місто наразі стабільне, діалог з Пустовітом присутній. Я не прийшов сюди, щоб думати про політику. Особливо, коли на порозі початок опалювального сезону", – сказав очільник області.

В моменти, коли ми не розмовляли, Савченко акцентував увагу на своєму смартфоні. Час від часу він зачитував якусь новину, смішний анекдот або показував цікавий відеоролик. За цих дві години йому, без жодних сумнівів, вдалося підкупити мене своєю справжньою чоловічою харизмою та відкритістю.

Об 11:20 ми приїхали до місця висадки, де на керманича Волині за святковим столом у доволі неформальній обстановці чекали 14 матерів-героїнь. Впереміш з піснями від народних ансамблів, чаєм та цукерками, голова вручив жінкам нагороди від Президента та шокував свою прес-секретарку Катерину Павлову тим, що поцілував кожну з героїнь.

"Олександре Іллічу, Катя дуже просила в мене запитати у вас, чому ви не цілуєте жінок на різних урочистих подіях, і я не можу цього не зробити, хоча й бачив щойно протилежне", – запитав я в губернатора, коли ми знову сіли в автомобіль та вирушили далі.

Заразливо зареготавши, він відповів: "Проблема в тому, що часто жінок не 14, а 50, а то й більше. І кожна друга цілує взасос".

Дорогою до місця, де будується новий дитячий садок, Савченку зателефонував Діброва.

"Вітання генералу "аграрних" військ", – радісно мовив Олександр Савченко.

"Генералу-полковнику", – донісся голос бізнесмена з телефону.

"До генерала-полковника вам ще тисяч з 10 гектарів землі не вистачає", – не розгубився губернатор та перейшов до більш предметної розмови.

Оглядини будівництва пройшли досить швидко. Голова залишився незадоволеним темпом виконання робіт та підрядником, який їх виконує.

"Повільно йде справа, бо забудовник не хоче працювати без грошей. Нема копієчки – нема роботи. Це неправильно, бізнес повинен бути соціально відповідальним. Стефанович в борг будує величезні об'єкти... Будемо щось змінювати", – резюмував він.

Коли годинник перевалив за 12 годину, ми дивним чином опинилися на кордоні з Білоруссю. Керівник ОДА поза планом оглянув старезний митний пункт пропуску "Доманове" та обговорив з митниками перспективи його кардинального оновлення.

"До 26 вересня ми оформляємо всі необхідні дозволи. Не все залежить від адміністрації, є ще Держгеокадастр, але ми в силах посприяти. Візитна картка України повинна бути сучасною та гідною, а не той тимчасовий пункт пропуску, який ми маємо. Ми пройшлися і побачили, що черги великі, а це відбиває бажання багатьох відвідувати Україну та наповнювати державний бюджет. Тому ми будемо все робити для того, аби митниця працювала надійно і швидко", – прокоментував існуючі перспективи голова Волинської ОДА.

О 12:52 губернатор (ну і я разом із ним, звісно) взяв курс на Луцьк, де на нього чекає ще чимало роботи. Близько 16-ї ми повернулися до обласного центру. Савченко відразу пішов у свій кабінет, а я разом з дівчатами – до їдальні.

Повернувшись до Олександра Ілліча і спробувавши знову зав'язати з ним продуктивний діалог, я відразу зрозумів, що Савченко в автомобілі і в кабінеті – це дві різні людини. Тут він надто глибоко вникає у справи. Місця для жартів не залишається.

"Чого ви Ващенюка не впускаєте? Я ж один! Він працюватиме зі мною до кінця і ночуватиме в адміністрації, якщо доведеться", – сказав управлінець, підкресливши, що моєї присутності не уникнути.

Заходить Ващенюк. Після нього – радник Савченка Валерій Криворог, який звертається до Ілліча "шеф". Наступною в кабінет забігає директорка департаменту соціальної політики Оксана Гобод. За нею – ще одна чиновниця, якої я не знаю. Далі – декілька дзвінків. Завершивши телефонні розмови, Савченко знову занурюється в папери. Минає ще кілька хвилин, і перед ним вже стоїть його заступниця Світлана Мишковець. Після неї – ще одна, не відома мені посадовиця адміністрації. Загалом за 33 хвилини губернатор прийняв 6 абсолютно різнопрофільних підлеглих та провів дві телефонні розмови.

"А чому ви не обідаєте?" – запитав я.

"Їсти – це свиняча справа", – лаконічно відповів він.

"Треба записати", – резюмував я, змусивши голову, нарешті, знову засміятися.

"Мої крилаті фрази любить П'ятигорець колекціонувати", – все ще посміхаючись, додав голова.

На годиннику 17:30. Я вже збився з рахунку, скільки людей зайшло та вийшло з цього кабінету. Наразі з губернатором працюють вище згаданий потенційний заступник Денис П'ятигорець та начальниця відділу забезпечення діяльності керівництва Олена Козюпа. Я мовчки спостерігаю.

О 17:45 відзвітуватися перед головою приходить Каріна Мариневич. Вона працює у відділі інформаційної політики, і цілком логічно, що Савченко потребує від неї щоденного аналізу ЗМІ. Через півгодини він, голосно сміючись від мого чергового жарту, відпускає Каріну та приймає директора департаменту агропромислового розвитку ОДА Юрія Горбенка...

Поступово до завершення наближалася 12 година нашої спільної роботи. Перспектив, що цей скажений губернатор захоче піти додому, я не бачив. Моментами мені здавалося, що Савченко хоче зламати мою волю та "змусити" сказати: "Все, з мене досить, я напрацювався"... Але цього, звісно ж, не відбулося.

***

19:00. Голова продовжує працювати з документами, краєм вухом слухаючи новини з телевізора. Я сиджу поряд, п'ю каву та спілкуюся з ним, якщо він на кілька секунд піднімає голову і щось каже.

Коли Савченко відкладає робочі матеріали в сторону, я пропоную йому почитати мій репортаж В "ПОГОНІ" ЗА ГУБЕРНАТОРОМ ВОЛИНІ (ФОТОРЕПОРТАЖ), який, власне, і став платформою для сьогоднішнього "Одного дня".

Губернатор бере мій телефон в руки та читає від початку до кінця, моментами посміхаючись та коментуючи прочитане: "Хех... Денис П'ятигорець втрапив у халепу. Оце підловив".

Дочитавши, він підписав ще кілька паперів, глянув на годинник та сказав те, чого я вже не очікував почути: "Певно, що достатньо на сьогодні, будемо їхати додому".