Поділитись:

Vox Dei. Що було б, якби Україна не здобула незалежність у 1991-му

П'ятниця, 24 серпня 2018, 20:00

24 серпня 1991 року Україна офіційно стала незалежною. Хоча процес становлення незалежності почався значно раніше... У 2018 Україні виповнюється 27. Вона змінювала президентів, депутатів, напрям дій, падала, піднімалася, розчаровувалася і сподівалася, здригалася від революцій і плакала за полеглими від куль синами й доньками. Але була і є суверенною.

А як би розвивалися події, якщо б Україна не здобула незалежність тоді, в 91-му році? Де ми були б зараз? Про це ІА "Конкурент" запитав у волинських істориків, політологів та активістів.

Антон Бугайчук, політолог, PR-менеджер:

"Я думаю, що СРСР у 1991-му році був приречений в тому чи іншому виді. Щоб втримати його від розпаду, зокрема уникнути здобуття незалежності Україною, уряду довелося б вдатися до надзвичайно жорстких репресій. Радянська імперія розвалилася б, але не мирно. Щоб тоді було б з Україною? Мабуть, те ж саме, що зараз на окупованій частині Донбасу або в Криму. Тільки на всій території".

Майя Москвич, учасниця АТО:

"Якби ми не здобули незалежність у 1991- му, ми зараз воювали б з Росією за свою незалежість. Тому що наша незалежність, воля, свобода – в нас в крові. І ми виборювали її зі зброєю в руках щоразу, коли була достатня кількість людей, готових боротися. Козацька республіка, Холодний Яр, Українська революція 1918-го, Українська повстанська армія. Ми жодного разу за свою історію не мирилися зі своїми окупантами. Якби ми не отримали хоча б формальну незалежність в 91-му, до наших днів виросла б критична маса мужніх та сильних і ми все одно повстали б проти радянської окупації. Я повстала б. І, впевнена, тисячі взяли б зброю в руки і розпочали боротьбу. Але це було б набагато кривавіше протистояння, ніж ми ведемо його зараз. На мою думку, війна України і Росії була неминуча в усіх можливих вимірах. Слава Богу, зараз захищають нашу територію від окупанта не повстанці, а регулярні війська".

Андрій Мoренчук, кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин і регіональних студій СНУ ім. Лесі Українки:

"Історія – точна наука. Я як історик розумію, що Радянський Союз був приречений на розпад: тут питання було тільки в даті і, можливо, в обставинах. Розпад Радянського Союзу передбачали американці, розпочинаючи Холодну війну. Ідеолог, автор цієї тактики Джордж Кеннан передбачав відсутність військових засобів, уникання прямого конфлікту, адже розумів, що тоталітарна система рано чи пізно себе вичерпає і люди будуть вимагати змін. Згодом французький політолог, демограф Еммануель Тодд, досліджуючи демографічну ситуацію в Радянському Союзі, так само за декілька десятиліть передбачив, що він розпадеться. Тому я сказав би, що тоді (1991 рік) система себе вижила, ми розуміли і бачили прояви тієї кризи. Але процес розпаду міг би бути інший. Одна із гіпотез перебудови, яка, власне, привела до розпаду Радянського Союзу, зводиться до того, що перебудова – це була певна відповідь Радянського Союзу на загрозу з боку США. Справа в тому, що Рональд Рейган зайняв жорстку позицію щодо Радянського Союзу, назвав його "імперією зла" і почав політику санкцій і тиску на Радянський Союз – ухвалення Стратегічної оборонної ініціативи. Це передбачало створення американцями космічної системи ракетної оборони, яка дасть можливість дуже швидко фіксувати запуск з будь-якої точки ракети і знищувати об′єкт. Зараз російські дослідники кажуть, що це був блеф. Але тоді Радянський Союз дуже занепокоївся. І от перебудова Горбачова якраз була "гарним обличчя при поганій грі". Він почав робити те, що чекав Захід, начебто ініціюючи це від Радянського Союзу. Якби не було перебудови, американська політика дала б можливість технічної переваги над росіянами. І це закінчилося б тим, що Радянський Союз програв би Холодну війну і був би змушений погоджуватися на вимоги Заходу. Подібний сценарій ми могли спостерігати щонайменше двічі у другій половині 20-го століття, коли країни-агресори, які створоювали небезпеку для світу, – мілітаристська Німеччина або ж міліатаристська Японія – програвши війну, потрапляли під жорсткий і контроль з боку США. Це було принизливо для цих націй і змушувало виправляти помилки минулого. Але це мало також і позитивні результати для цих народів: вони отримували досить успішну політичну і економінку модель, яка дозволяла їм буквально за 10 років добитися або німецького економічного дива, або японського економічного дива. Можна було б розглядати такий сценарій. Ми щось подібне зараз відчуваємо і критикуємо владу, що вона потрапляє під вплив Заходу. Але це все могло б бути значно ефективніше і значно жорсткіше. І, можливо, це мало би й позитивні результати. Для нас 10 років праці над собою, над системою, яку ми створили в умовах тоталітаризму, – це був би шлях наполегливої демократизації і розбудови конкурентного суспільства.

Інший сценарій: якщо повернемося до Радянського Союзу кінця 80-х років-початку 90-х років, все рівно бачимо, що ця система загнивала. Еліта не мала розуміння, наскільки неефективною є система управління і розвитку, яка була закладена в радянські часи. Криза поглиблювалася б, а шляхи виходу з неї не бачило ні саме суспільство, ні еліта. Якщо подивитися, як відбувалася боротьба за незалежність, за демократичні цінності, то, звісно, країни Прибалтики і Грузія показали значно більшу свідомість. Вони почали свої виступи ще до путчу. Була би стагнація системи, погіршення ситуації і потім спроби пошуку, чимось це б нагадувало і сучасну Україну. А погіршення ситуація, звичайно, викликало б якісь соціальні вибухи, потужні протести, якщо би це було в межах Радянського Союзу і в спробах зберегти той формат.

І ще один варіант: Румунія за часів Ніколае Чаушеску. Коли система зберігала себе до останнього і дуже символічно, що за день чи два до повалення режиму влада організувала потужний парад на свою підтримку, а потім глава держави з дружиною пробували врятувати своє життя, втекти на вертольоті чи літаку, але це їм не вдалося. Щось подібне змогли б пережити й ми, якщо не було б перебудови, гри в демократизацію і того шляху, яким ми пішли. Зараз наше суспільство стало більш зріле, почали порушувати потрібні питання: консолідація націй, забезпечення справжніх демократичних інститутів, механізмів".

Мирослава Філіпович, завідувач відділу аспірантури та докторантури СНУ ім, Лесі Українки, кандидат історичних наук, доцент, голова луцького товариства "Просвіта":

"Ну, я думаю, що ми були б в ситуації, в якій зараз перебуває Чечня. Ми були б як мінімув в складі якогось оновленого Радянського Союзу чи Російської імперії. Був би певний клас, який чинив би опір, але більшість була б зрусифікована, змішана, перевезена тощо. Якби ми би пропустили шанс в 1991, то надалі нам було б важко здобути незалежність. Можливо, й не в цьому столітті. Гадаю, що незалежність нам була подарована Богом".

Валерій Бортніков, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології та державного управління СНУ ім. Лесі Українки:

"Тут треба швидше говорити про те, що було б з Радянським Союзом. Він розвалювався. Якби в Радянського Союзу було більш потужне і хитре керівництво, то, може, зробили щось на кшталт федерації. Хоча... Радянський Союз був приречений через економічні і політичні чинники. Що було б з Україною? Якщо країни Прибалтики заявили про вихід, то, гадаю, й Україна не мовчала б. Була б колотнеча в межах Союзу. Тоді вже почалися процеси: взяти хоча б самвидави. У людей почала змінюватися свідомість. Науковці пишуть, що Горбачов своєю демократизацією прискорив цей процес".

Андрій Мельник, вчитель історії Луцької гімназії №24 ім. Михайла Кравчука:

"Я думаю, що незалежність ми б таки здобули, але пізніше. На той момент сценаріїв могло бути багато. Гадаю, що це привело б до якогось збройного конфлікту, який ми маємо сьогодні. Тільки з іншою лінією розмежувань: чи по Дніпру, чи якимось іншим чином. Однак більшість населення тоді прагнуло до того, щоби незалежність таки здобути. Вдалося тоді це все зробити у такий цивілізований спосіб. Тому розглядати зараз інший сценарій досить складно і малореально. Радянський Союз ішов до розпаду, і тоді йшлося про те, що треба якось цивілізовано розлучитися. До незалежності прагнули люди, рефердум це засвідчив".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЯКИХ ЗАКОНІВ БРАКУЄ В УКРАЇНІ: ДУМКА ВОЛИНСЬКИХ ЕКСПЕРТІВ

Надрукувати
мітки:
коментарів