Поділитись:

Vox Dei: чи потрібна Україні єдина помісна церква

Субота, 05 травня 2018, 20:00

Президент Петро Порошенко 17 квітня попросив Верховну Раду підтримати звернення "Президента і церковних ієрархів до Вселенському патріарха" щодо надання томосу (указ, декрет "материнської церкви" щодо надання автономії в управлінні (автокефалії) якійсь частині цієї церкви, фактично визнання статусу, – К.) українській православній помісній церкві.

І вже 19 квітня народні депутати позитивно за це проголосували. Проти виступили представники "Опозиційного блоку", мовляв, таке рішення має ухвалюватися не на політичному рівні, а в рамках міжцерковного діалогу. Так чи інак, а звернення є, тобто старт створення єдиної помісної церкви відбувся успішно.

ІА "Конкурент" поцікавився у представників різних конфесій Волині, чи потрібна Україні єдина церква і чи немає, бува, в ініціативі Порошенка інших намірів чи прихованого піару?

ПРОТОІЄРЕЙ ОЛЕГ ТОЧИНСЬКИЙ, ПРЕС-СЕКРЕТАР ВОЛИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ:

"Церквоне розділення в Україні, або, як ще кажуть, розкол, є явищем кількастороннім. Передусім тому, що первістки цього явища беруть своє коріння ще від початку 1917 року. Тоді, після лютневої революції, з'явилась Українська автокефальна православна церква, духовенство якої було до цього у складі РПЦ. З початком активної богоборчої політики комуністів УАПЦ припинило своє існування, а частина священнослужителів цієї конфесії мігрувала у Сполучені Штати. Зрозуміло, що у період комуністичного режиму не могло йтись про будь-який прояв релігійності. Однак з настанням відлиги у 1989 році УАПЦ відновила свою діяльність. Пізніше на основі цієї конфесії було утворено ще одну – Київський патріархат. На той час до складу останньої увійшли кілька представників УПЦ. Зважаючи на політичне забарвлення цього питання та складність врегулювання міжконфесйних суперечок, сьогодні ми маємо 3 православних конфесії: УПЦ, УПЦ КП та УАПЦ, які розділені між собою.

Єдина церква в Україні однозначно потрібна. Насамперед тому, що це могло би зняти напругу у суспільстві хоча би в релігійній площині. Однак методи об'єднання повинні відповідати канонічним правилам та устрою церкви. Коли ми говоримо про об'єднання церков, повинні зважати на позицію всіх громадян православного віросповідання, а не лише тієї частини, яка цього бажає. Тому, говорячи про об'єднання, потрібно врахувати гостру необіхдність діалогу та зниження градусу конфліктної складової.

Ініціатива Президента Порошенка щодо звернення до Константинопольського патріарха має досить суперечливу природу, тому і сприймається у суспільстві неоднозначно. Хтось вбачає у цьому доленосний крок, дехто каже, що Президент робить піар-хід перед виборами, інші висловлюються категорично проти подібних ініціатив. По суті, сам факт звернення державного чиновника до представника церкви з подібним проханням є поза межами компетенції першого. Щодо моєї особистої думки з цього приводу, то складається враження, що ця ініціатива – це як початок з кінця. Тобто спершу було би необхідно законодавчо врегулювати чинні міжконфесійні конфлікти, заборонити розпалювання ворожнечі у ЗМІ, сісти за стіл перемовин щодо проблеми і т.п.. А вже потім, коли все вище зазначене буде виконане, звертатись з проханнчм про автокефаліїю до представників помісних церков. Інакше ми можемо отримати ще не одне розділення і про цей ризик необхідно пам'ятати".

АРХІМАНДРИТ КОНСТАНТИН МАРЧЕНКО, ПРЕС-СЕКРЕТАР ВОЛИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ КП:

"Для Російської імперії і її симпатиків наших днів не існує ніякої незалежної України і тим більше автокефальної, тобто незалежної, церкви. Власне, сприйняття нашої країни як своєї чи "канонічної" території для них – аксіома. Станом на сьогодні ми для них "взбунтовавшаяся провинция", яку треба приструнити. Війна на Сході нашої країни, анексія Криму, несприйняття самого факту можливої автокефалії є яскравими тому свідченнями. Утім, хочуть вони того чи ні, наша країна є! Відтак є чітке правило в канонічному праві, яке визначає, що кожен народ має мати свого першого єпископа. Власне, поява УПЦ КП і стала спробую зреалізувати на практиці церковне правило. Якби до нас ставилися, як до братів у Христі, то й не відбулось би у 1992 році ніякого розділення, яке кровить на тілі нашого народу й донині.

Єдина помісна церква Україні потрібна однозначно. Якщо ми дійсно є учнями Ісуса Христа, то маємо примирити людей, простити один одному образи і рухатись далі. Рухатись як автокефальна православна церква. А кому до вподоби російська культура і її вияви в церковному житті – як Руська православна церква в Україні. Люди мають право молитись у тих храмах, де комфортно їхнім душам, молитись на тій мові, якою говорить їхнє серце. Але при цьому стояти перед святим престолом без каменюки за пазухою, без образливих слів в бік один одного. Сторонні люди дивляться на нинішнє християнство і не завжди знаходять тут живого Христа. Тому однозначно потрібна. Церква, віра в Бога має мирити, а не калічити.

Про те, чи є це піаром, знає сам Президент і його найближче оточення. Ми можемо фантазувати собі будь-що. Є таке прислів'я: "Хочеш розсмішити Бога, розкажи Йому про свої плани". Або, як повчав преподобний Амвросій Оптинський: "Человек предполагает, а Бог росполагает". Соломон вчив: "Багато задумів у серці людини, але сповниться один – Господній". Над усіма нами – Бог. І хто з людей думає, що він хитріший за Бога, глибоко помиляється. Це ж стосується потрібного результату для ймовірного кандидата в президенти Порошенка".

ПАВЛО МИРОНЮК, ПАСТОР ЦЕРКВИ "ФІМІАМ":

"Люди по-різному вибирають, як поклонятися Богу. Різні конфесії – це не завжди означає, що якась правильна, а якась – ні. Є конфесії, які розділяють якісь суто формальні речі, речі обряду, а не догматичні, теологічні. Але це не означає, що ми не можемо приймати людей з інших конфесій. Добре, що в нас є така свобода віросповідання і не надається перевага будь-якій конфесії, немає державної релігії. А всі конфесії є рівні перед законом.

Я не знаю мотивів Петра Порошенка. Але не завжди добрі наміри ведуть до доброго. Я не знаю, як буде в цій ситуації, але якщо йдеться про те, що країні потрібна своя православна національна церква, яка не буде державною релігією, де певні конфесії мають преференції від держави, то я в цьому не бачу нічого поганого. В Україні є стільки вірян православного сповідання, отже, логічно мати автокефалію. Але якщо національну церкву КП благословить Патріарх Варфоломій, якщо її узаконять як державну релігію, то це буде злочином проти Конституції. Я так розумію, що на разі про це не йдеться, а говорять про захист національного права, ідентичності національної. Однак у що це може перерости, невідомо.

Щодо створення єдиної помісної церкви я бачу позитив. Адже коли між християнами є поділення, сварня, суди – це дуже погано. Це показник, що це мертва релігія, а не духовне життя. Наразі ми, протестанти, схвалюємо політику держави щодо свободи слова і віровизнання, сповідуємо, що наша Конституція є в цьому питанні однією із найкращих у світі. Я думаю, що українцям варто замислитися і шукати Бога. Адже ми маємо в Україні переважно православне сповідання, але вже зрозуміли, що так званий московський патріархат не на нашій стороній, а свого патріархату визнаного не маємо. Виходить, українці позбавлені своєї канонічної релігії. І це є проблема".

ОТЕЦЬ ПАВЛО, НАСТОЯТЕЛЬ КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА:

"На мою думку, кожному з нас бракує своєї автентичності, свідомості, ким ми є. І дуже часто можна маніпулювати різними релігійними течіями, ідеями, які захоплюють людину. Людина, не маючи певної свідомості, легко піддається на різні напрямки.

Щодо створення єдиної помісної церкви, напевно, якщо це відбувається сьогодні, то воно має своє місце і свою потребу. Нехай діється Божа воля. Якщо це насправді в планах Божих, то це станеться обов′язково".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів