Ігор ГУЗЬ: "Політика виявилася більш цинічною, ніж я думав"

Минуло майже півтора року, як Ігоря Гузя обрали до українського парламенту. До цього він йшов понад десять років, активно займаючись громадською роботою та політичною діяльністю.

Перший депутатський досвід Ігор отримав ще у 2002 році, ставши одним із наймолодших обранців Луцької міської ради. Далі – дві каденції в статусі депутата Волинської обласної ради (2006 та 2010 роки). Сьогодні ж, у статусі українського парламентаря, Гузь неохоче дає оцінку власним досягненням.

"Оцінювати себе не зовсім коректно", – каже він. І додає, – "Скажу, яким депутатом я намагаюся бути: активним, відкритим, доступним".

А про те, як Ігор Гузь оцінює інші суспільно-політичні процеси в Луцьку та області, читайте у інтерв'ю, яке він дав діловому інтернет-виданню "Конкурент".

***

– Які три пріоритети ви ставите в своїй роботі?

– По-перше, зробити так, аби на Волині загалом і в Нововолинську зокрема лишилася вугільна галузь. Адже існує загроза, якщо шахта №10 "Нововолинська" не буде добудована, то ця галузь зникне з волинської економічної мапи.

По-друге, багато моїх виборців фактично живуть з того, що везуть щось із Польщі до нас, заробляючи цим на прожиття. Існує загальноукраїнська проблема перетину кордону, коли потрібно вистояти на митниці багато годин. Нещодавно я був у Замості, зустрічався із мером. Я запросив його у Володимир, Нововолинськ і на Світязь. "Ми б з радістю пропагували би курортну зону Шацьких озер, але з таким пропускним режимом – це неможливо", – відповів мені мер.

Ну, й третя теза, яка була проголошена на форумі розвитку місцевих громад, який ми проводили наприкінці лютого у мене в окрузі, і який зібрав близько ста учасників, – це активізувати громади до пошуку додаткових ресурсів та партнерів із Європейського Союзу. Чекати допомоги від держави марно. Потрібно працювати напряму, самому писати проекти і отримувати міжнародну технічну допомогу.

– Ви кажете: я "вибив субвенцію п'ять мільйонів" чи "завдяки мені виділили 200 мільйонів на добудову шахти". Чи коректно так казати? Адже до цього процесу причетний не лише один депутат, а багато осіб: мери, посадовці міністерства, інші депутати різних рівнів…

– Вважаю, що це коректно. Я чітко декларую, що долучався до цих процесів тією чи іншою мірою. Але я не комплексую, якщо й інші люди, які справді долучалися до вирішення проблеми, скажуть, що це і їх заслуга в тому числі.

Якщо ми говоримо про 200 мільйонів на фінансування 10-ї шахти в минулому році, то я зробив ряд кроків, які допомогли це втілити. Але я розумію, що також звертався міський голова Нововолинська, голова обласної адміністрації тощо. Це нормально. Тому я ні до кого не маю претензій, коли хтось каже, що також долучався до вирішення проблеми. Але я хотів би, щоб ці ж люди, також не мали комплексів, якщо депутат Гузь виступає, звертається, наголошує, він має певний вплив. Можна сказати, що хтось зробив 90 %, а хтось – лише 10 %. Але все одно існує якесь дотикання до вирішення проблеми.

– Зараз ВО "Свобода" провадить активну політику з блокування російських фур. Як до цього ставитеся?

– По-перше, це ніяк не впливає на жителів мого округу. Але це питання я би розглянув із двох сторін. Політична сторона – я підтримую. Фактично окупант заробляє гроші на нашій території, транзитуючи свою продукцію. Тому я розумію цих людей, які займаються блокадою.

З економічної точки зору, я розумію Пивоварського, який знає, як багато підприємств, підприємців залучено до транзиту. Тобто, якщо блокада буде здійснена на 100 %, Росія зробить те ж саме у відповідь. Що відбуватиметься далі: на кордоні України з Росією їхні фури перевантажуватимуться в наші, і навпаки. Політично ми будемо задоволені, але треба рахувати економічний зиск у цій ситуації.

– Ви особисто за економічний зиск чи політичну складову в цій ситуації?

– Я підтримую блокаду. Моя точка зору давня, ще з часів Бандери та ОУН, які говорили: Київ проти Москви, всі кроки, які ведуть до порушення політичних, ментальних і економічних зв'язків (а ми говоримо сьогодні про Росію, яка веде з нами війну), я за цей процес. Я проти заборони експортувати продукцію наших підприємств до Росії. Але в плані транзиту, думаю, що це має свою логіку.

– Щойно ви сказали, що можуть запрацювати логістичні центри на території Росії та України. Можливо, це чийсь хитрий задум, щоб створити величезний сегмент, на якому можна було би потім заробити?

– Можливо, я не знаю. У нас дуже багато політичних кроків ґрунтуються на економічних інтересах, про які мало хто знає.

– Потрапивши до парламенту, ви змінили своє уявлення про політику?

– Так, змінив.

– І якою вона виявилася?

– Більш цинічною, більш прагматичною, більше побудованою на фінансових основах, деідеологізованою і так далі. Якщо чесно, то я – депутат місцевих рад із 2002 року. Я розумію, чим далі вверх, тим гірше в плані морально-етичної складової. Багато хто запитував у мене після того, як подивився останній сезон "Карткового будиночка", чи є такі ж підходи у нас, в Україні. Я бачу, що підходи, котрі продемонстровані в цьому фільмі, на 70-80 % прийнятні для політичного істеблішменту України.

– Ви є заступником парламентського комітету у закордонних справах. Як уважаєте, що потрібно зробити Україні, щоб перестати бути об'єктом на міжнародній арені, а отримати суб'єктність?

– Два моменти. Перше: економічна складова. Бідна країна не може бути серйозним гравцем на геополітичному фронті. Тому, чим багатшими ми будемо, тим більше матимемо можливостей.

Друге – це експансіонізм. Це не означає, що ми маємо когось поневолювати, але ми маємо розуміти, що Україна, як найбільша країна за територією в Європі, може бути лідером Балто-Чорноморського регіону. Для цього потрібно розуміти цю візію. Поки ми цього не розуміємо.

– А що потрібно зробити для того, аби розвинути економіку?

– Всі про це говорять. Перше – це корупція. Нещодавно я був у Грузії. Не скажу, що вона набагато вирвалася вперед у плані економіки, але їм вдалося багато в чому подолати корупційні ризики.

Друге – це інвестиційний клімат. Тому що ми власними ресурсами країну не витягнемо. Очевидно, що під час війни сприятливий інвестиційний клімат неможливий. Це я пояснюю кожному. Нормальний інвестор вкладати ресурси, коли ведуться військові дії, не хоче.

Коли ми викорінимо корупцію та створимо сприятливий інвестиційний клімат, інвестор розумітиме, що все прозоро і немає ніяких перешкод, тоді він почне вкладати гроші. До того ж у нас є перевага – дешева робоча сила.

Боротьба з корупцією, інвестиційний клімат, прозорість, системність, прогнозованість – те, що нам потрібно для розвитку економіки.

– Можна посперечатися щодо інвестиційного клімату. Наприклад, Ізраїль перебуває у перманентному конфлікті зі своїми сусідами. Але свого часу їм вдалося залучити величезні інвестиції, і зараз він є лідером свого регіону.

– Тут зовсім інша ситуація. По-перше, дуже багато коштів вкладають одноплемінники, євреї зі всього світу. По-друге, вже 40 років немає загрози, що Ізраїль можуть окупувати сусідні арабські країни.

Я спілкувався із підприємцями, які мали серйозний бізнес у Донецькій області. Інвестори бояться не просто зміни юрисдикції, наприклад, якщо Донбас відійде Росії, а повністю втратити свої активи. В Ізраїлі такого немає.

– Чи будуть позачергові вибори цього року?

– Думаю, на відсотків 90, виборів не буде, в першу чергу, через дуже чітку позицію Заходу, який проти цього. Адже там реально аналізують, що новообраний парламент буде гірший за багатьма показниками від чинного, особливо, що стосується питань євроатлантичної інтеграції та готовності до змін. У новому буде більше популістів і проросійських сил.

Думаю, що вистачить розуміння керівникам політичних сил, які створювали коаліцію, знайти спільну мову при тому чи іншому прем'єрові і стабілізувати ситуацію.

– Атестація нової поліції: наскільки правильним є процес і наскільки він заангажований на Волині?

– Вважаю, що процес правильний, однозначно. Але є два боки медалі. З одного – міліціонери говорять, що серйозних кваліфікованих спеціалістів звільняють зі служби.

З іншого – я підтримую атестацію, бо має пройти очищення цієї структури. На жаль, прокуратура формально пройшла цю процедуру. Я розумію, що є суб'єктивний фактор. Чому саме ці громадські діячі, журналісти і так далі? Хтось з них може випити, як це було в Луцьку. Це все суб'єктивний фактор. Переатестація – це нормально, не треба боятися.

Хоча я розумію Муковоза, який багато років працював у системі і, на мою думку, був не найгіршим поліціянтом у нашому місті та області. Але так сталося. Тому не варто лити сльози, а треба йти далі.

– Коли нарешті знімуть Гунчика?

– Я вже стомився про це відповідати, бо багато людей дзвонять, запитують. Та інформація, якою я володію: керівництво Блоку Петра Порошенка і сам Президент визнали його роботу неефективною як голови облдержадміністрації і як людини, яка відповідає за політичну складову в області. Ви бачили результати виборів до обласної ради. Мої джерела найвищого рівня стверджують, що рішення про звільнення Гунчика вже прийняте. Більше того, я знаю, що були співбесіди з деякими кандидатами, які або самі відмовилися, або не підійшли. При чому не тільки з Волинської області, але й з інших областей. Тому, наскільки я розумію, питання у підборі кандидатів.

Кандидат на посаду голови Волинської ОДА, має розуміти фактор УКРОПу та Ігоря Палиці, який намагається комплексно підійти до ситуації в області і в політичному, і в економічному аспектах.

І очевидно, що до вияснення ситуації із керівництвом уряду, атестації поліції, ніхто не буде приймати таких кроків, хоча ми бачимо, що в Київській області змінили голову облдержадміністрації – і нічого страшного.

Але я розумію, що між Президентом і Гунчиком є якісь особисті контакти, адже він понад 15 років працював в одному з важливих сфер бізнесу. Тому тут можуть бути якісь особистісні моменти.

Я не змінив своєї позиції і роблю все для того, щоб голову ОДА змінили, але спокійно, не нагнітаючи та не провокуючи. Мою позицію чують і, сподіваюся, будуть вважати.

– Нещодавно в інтернет-просторі Волині з'явився новий сайт – "Кордон", який пише про події Шацького та Любомльського районів. Ви маєте до цього стосунок?

– Не маю. Я всім пояснюю, що формалізовано я можу мати стосунок до якогось медіа, якщо я є його засновником, власником доменного імені і так далі. Але стосунок можуть мати якісь мої друзі, знайомі.

Я не є тримачем жодних інституційних моментів будь-якого сайту.